За повоєнні роки десятки кращих виробничників удостоєно високих урядових нагород. Орденом Леніна нагороджено слюсаря заводу «Орсільмаш» комуніста
О. О. Петрушенка — заспівувача соціалістичного змагання колективу в роки семирічки, депутата Запорізької обласної Ради
Трудящих міста в їх наполегливій боротьбі за перетворення в життя рішень XXIII з'їзду КПРС та XXIII з'їзду КП України очолюють райком КПАктивну роботу по забудові і впорядкуванню міста проводить міська Рада депутатів трудящих та її комісії. Завдяки їх зусиллям Оріхів став невпізнанним. Подвоїлася його житлова площа, а державний житловий фонд зріс більше як у п'ять разів. Центр міста прикрасився 24 чотири і п'ятиповерховими будинками. Три чверті вулиць забруковано, а центр — заасфальтовано. Прокладено чимало кілометрів водопроводу і каналізації. Оріхів потопає в зелені садів та декоративних дерев. На честь 50-річчя Радянської влади на одній з його околиць закладено 15-гектарний парк.
З кожним роком розширюється сітка торговельних підприємств. Річний товарооборот 54 магазинів перевищує 11 млн. крб. Працюють ресторан, кафе, 7 їдалень. Населення широко користується послугами побутового комбінату, що має павільйони пошиття одягу, майстерні хімчистки, шевську, по ремонту побутових машин і приладів та інші. По вулицях курсують автобуси.
Споруджено нову лікарню на 150 ліжок, розширено поліклініку. На великих підприємствах та в районному відділенні «Сільгосптехніки» діють медичні пункти. 1969 року тут працювало 32 лікарі.
Для дошкільнят відкрито 4 садки і стільки ж ясел, а також дитячий комбінат. В них виховувалося 660 дітей. На узбережжі Азовського моря завод «Орсільмаш» спорудив піонерський табір і базу відпочинку для трудівників.
Набагато зросла шкільна мережа. Нині вона складається з 4 середніх і стількох же восьмирічних шкіл. В них навчається понад 3 тис. учнів. Серед 174 вчителів, з яких майже половина — уродженці Оріхова, 34 нагороджені орденами й медалями, з них С. Ю. Бражник, Ю. Д. Любарська, Г. П. Переверзєва — орденом Леніна.
Оріхівський сільськогосподарський технікум випустив за післявоєнні роки понад п'ять тис. фахівців: механіків, бухгалтерів, агрономів і зоотехніків. У місті працює музична школа з класами фортепіано, баяна, бандури, скрипки.
Багато жителів, зокрема молоді, бере участь у численних гуртках художньої самодіяльності районного будинку культури, клубів заводу «Орсільмаш» і комбінату хлібопродуктів. Крім виступів місцевих аматорів, оріхівці щороку дивляться постановки театральних колективів, слухають концерти акторів Запоріжжя, Києва та інших міст країни. Методична рада районного будинку культури подає всебічну допомогу самодіяльним колективам сільських клубів. Агіткультбригада систематично виїжджає в села району з лекціями та концертами. Велику культурно-освітню роботу провадять бібліотеки: районні — для дорослих і дитяча, а також профспілкові і шкільні. Трудящі мають змогу придбати необхідну літературу в міській книгарні, книжковому відділі універмагу, кіосках «Союздруку». В 1969 році населенню продано книг майже на 108 тисі крб. Кожна сім'я передплачує газети і журнали. З 1931 року видається районна газета «Трудова слава» (колишня назва — «Ленінським шляхом»). Вагомий вклад у справу комуністичного виховання трудящих вносять районна та первинні організації товариства «Знання».
Молодь Оріхова захоплюється спортом. Серед таких його видів, як ручний м'яч, баскетбол, класична боротьба і футбол, оріхівці кілька років посідали друге місце в області, а команда баскетболістів 1964 року стала чемпіоном України, завоювавши золоті медалі. Спортсмени Оріхова не раз входили до складу збірних команд республіки з легкої атлетики, класичної боротьби, футболу, а А. Ф. Невинський є членом збірної СРСР з ручного м'яча. Тренер районної ради ДСТ «Колос» майстер спорту В. Д. Залозний — учасник міжнародних зустрічей з класичної боротьби з спортсменами Болгарії, Чехословаччини, Угорщини, Ірану. О. Д. Залозний став володарем всесоюзного приза ім. Піддубного, а Д. Д. Залозний — чемпіоном України по класичній боротьбі серед сільської молоді.
З нових звичаїв, обрядів найбільшого поширення набули комсомольсько-молодіжні весілля, урочисте відзначення днів пам'яті загиблих у громадянській та Великій Вітчизняній війнах. Спочатку в Оріхові, а потім і в селах району стали відзначатися свята трудової весни, зими, врожаю, посвячення в хлібороби, вечори трудової слави тощо.
Місто перебудовується за розробленим у 1958 році перспективним планом, розрахованим на 25 років. До кінця п'ятирічки буде споруджено школу, готель, близько 100 індивідуальних житлових будинків та кілька багатоповерхових комунальних. Завершено прокладання водопроводу і каналізації, а також забруковування усіх вулиць. Значно зросте промислове виробництво, особливо заводу «Орсільмаш». Своєю працею оріхівці перетворюють цей план у реальну дійсність.