Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

Партійна організація Оріхова, яка 1925 року об'єднувала 19 членів та 33 кандидати у члени ВКП(б), спрямувала зусилля трудящих на відродження промисло­вих підприємств. На кінець відбудовного періоду вже стали до ладу електростан­ція, 2 цегельні заводи, 9 вітряків і механічний млин, олійниця і 2 маслозаводи, швейні і шевські майстерні. На базі кустарних ремісничих підприємств були ство­рені промислові артілі «Червоний будівельник», «Червоний партизан» і «Ударник»,

Наприкінці відбудовного періоду в Оріхові налічувалося вже 7,4 тис. жителів. Діяли поштове відділення і телеграф, 5 державних, 4 кооперативні та 78 приват­них крамниць. Працювали амбулаторія, лікарня на 15 ліжок, пологовий будинок, жіноча й дитяча консультації, сезонні ясла.

Значну роль у підготовці кадрів віді­грали профшколи. Техніко-агрономічна школа готувала механізаторів і агроно­мів, педагогічна — вчителів для молодших класів (пізніше її реорганізовано в педаго­гічні курси). У селищі працювали 3 почат­кові школи соцвиховання та семирічна, де 22 вчителі навчали 767 дітей. Для непись­менних жителів, яких було близько тися­чі чоловік, створено кілька шкіл лікнепу.

Ще наприкінці 1920 року до Оріхова переїхала Олександрівська пересувна драматична трупа, що заснувала тут театр ім. Луначарського. В його репертуарі були російські класичні п'єси і тогочасні ра­дянські — «Червоний шквал», «Червоний

генерал», «Степовий гість» та ін. У важкому 1922 році драматичний колектив розпався, а замість нього відділ народної освіти організував українську трупу. Крім неї, працювали хоровий гурток та оркестр народних інструментів. Перед початком вистави чи концерту, як правило, читалися доповіді та лекції на міжнародні теми, про завдання комсомолу тощо. Проводилися вечори запитань і відповідей. У 1926 році в селищі діяв кінотеатр, який набув великої популярності серед усіх верств населення. За рік фільми переглянуло 60,8 тис. чоловік.

У період першої і наступних п'ятирічок в Оріхові дальшого розвитку набули місцева промисловість, сільське господарство, освіта і культура. У 1929 році почала працювати майстерня по ремонту сільськогосподарської техніки. 1937 року на її базі створено завод, який ремонтував мотори тракторів, виготовляв запасні деталі для сільськогосподарських машин. За чотири передвоєнні роки обсяг робіт підпри­ємства зріс у п'ять разів, а чисельність робітників (318 чоловік) дорівнювала їх кількості у всьому Оріхові в 1927 році. По-ударному працювали активісти О. П. Бо­рисенко, А. І. Житков, Л. М. Шкроботько, які майже втроє перевиконували змінні завдання.

Невпинно зміцнювалася виробничо-технічна база промислових артілей: харчо­вої — «Червоний партизан», черепичної — «Червоний будівельник», керамічно- вапнякової — «Вапняк», цвяхової — «Зоря» та інших. Кількість робітників зросла до 980, а обсяг виробництва подвоївся. Було споруджено новий маслозавод, елева­тор, швейну фабрику індивідуального пошиття, райпромкомбінат, харчокомбінат, комбінат хлібопродуктів. Діяли 3 електростанції.

Величезні зрушення сталися в сільському господарстві. 1929 року в Оріхові організовано колгосп «Червоний сівач», а в наступному — сільськогосподарську артіль ім. 12-річчя Жовтня. На весну 1932 року в селищі колективізовано 92 проц. селянських господарств. Створення в колгоспах партійних і комсомольських осередків забезпечило піднесення трудової дисципліни і зразкову організацію праці. Вже 1935 року ці артілі стали кращими в районі і були занесені на обласну Дошку пошани.

Велику роль у зміцненні матеріально-технічної бази колгоспів відіграла Оріхівська МТС. За одинадцять років її тракторний парк майже подвоївся і 1940 року становив 70 машин. Кількість комбайнів за цей час зросла з 5 до 58, що дало змогу майже повністю механізувати збирання врожаю. В останньому передвоєнному році колгоспи зібрали по 18 цнт озимої пшениці з га. Обидві артілі мали ферми великої рогатої худоби, а також свино- і вівцеферми. Були й невеликі пасіки.

У передвоєнні роки в Оріхові виросло багато ударників праці, стахановців.

За високі виробничі показники комбайнера Оріхівської МТС О. А. Пирожкову нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. Колгоспники стали жити заможно. Вони одержу­вали на трудодень пересічно по 5 кг хліба і 1,5 крб. грішми.

За роки передвоєнних п'я­тирічок ОрІХІВ перетворився значний промисловий і куль­турний центр з майже десятитисячним населенням. Тому в травні 1938 року його було віднесено до категорії міст районного підпорядкування. Наприкінці грудня 1939 року за новою Конституцією СРСР відбулися вибори до міської Ради депутатів трудящих, що перетворилися на справжнє свято. Серед обраних депутатів було більше половини комуністів.

У передвоєнні роки в Оріхові створено лікарняне містечко, відкрито поліклі­ніку. їх персонал складався з 11 лікарів і 50 чоловік середнього медперсоналу.

Дальшого розвитку набула народна освіта. 1935 року відкрито середню школу, а через чотири роки — ще одну. Працювали середня вечірня школа робітничої мо­лоді, три семирічні і дві початкові, а також агротехнікум, школа медсестер та ні. Завдяки плодотворній роботі лікнепів і шкіл малописьменних до 1936 року в основ­ному ліквідовано неписьменність серед дорослого населення.