рільництва, дальшої механізації трудомістких процесів у тваринництві, кращої розстановки кадрів, впровадження більш дійової системи морального й матеріального заохочення, що позитивно позначилося на піднесенні економіки господарства в цілому. Протягом чотирьох років поточної п' ятирічки врожайність зернових закріпилася на рівні
22—24 цнт з га. У несприятливому 1969 році (пилові бурі видули майже всю озимину) було зібрано на круг по 24,6 цнт кукурудзи та по 18,1 цнт соняшнику. Валовий збір зернових перевищив 8,7 тис. тонн — на 1 тис. тонн більше, ніж 1966 року. Виробництво ж тваринницької продукції на 100 га угідь, порівняно з 1962 роком, зросло в півтора раза і становило: молока — 254 цнт, м'яса — 67,5 цнт, а яєць на 100 га
Керівною і спрямовуючою силою трудівників радгоспу є очолювана парткомом партійна організація, до складу якої входить 5 первинних організацій, що об'єднують 92 комуністів. Під керівництвом парткому активно діє комсомольська організація у складі 57 юнаків і дівчат, які разом з комуністами трудяться на провідних ділянках виробництва. Успішно діє й територіальна парторганізація, що налічує 22 члени і кандидати у члени КПРС.
Очолюючи соціалістичне змагання, комуністи проявляють постійну увагу до розвитку його вищої форми — змагання за комуністичне ставлення до праці. Завдяки цьому ще в 1963 році доярки ферми № 4 другого відділку радгоспу завоювали звання колективу комуністичної праці. Це почесне звання вибороли також колективи свиноферми першого відділку та місцевого відділення зв'язку. Виборюють це звання й інші колективи радгоспу.
Невпізнанно змінився за повоєнні роки загальний вигляд села. Тільки за 1959— 1969 рр. тут споруджено 142 добротні кам'яні чи личковані житлові будинки. Забруковано частину центральної вулиці, решта вулиць загрейдерована й добре озеленена. Майже в кожному будинку є телевізори, радіоприймачі, в багатьох — газові плити, холодильники. До послуг трудящих — 7 добре обладнаних крамниць, чайна, їдальня, пекарня, поштове відділення, ощадкаса тощо.
У селі працюють: лікарня на 25 та пологовий будинок на 8 ліжок, фельдшерсько-акушерський пункт, аптека. їх обслуговує два лікарі і шість середніх медичних працівників.
Діти трудящих навчаються в середній та восьмирічній школах. Сотні випускників Смирновської середньої школи закінчили вищі та спеціальні середні учбові заклади. Село пишається колишніми вихованцями школи: генерал-майором Радянської Армії О. М. Дзизою, відомим українським поетом М. Л. Нагнибідою, лауреатом Державної премії 1951 року та Державної премії Української РСР імені Т. Г. Шевченка. В селі живе мати-героїня М. Р. Яресько, яка народила й виховала десять дітей.
Дозвілля своє смирновці проводять у сільському клубі, що має 240 місць, де читаються лекції, демонструються кінофільми, виступають з концертами вчителі та учні. Традиційними тут стали вечори трудової слави, на яких вшановується праця людей роботящих, вручаються цінні подарунки, трударів вітають і славлять представники парткому та дирекції радгоспу, комсомольці й піонери.
Багато жителів села користуються послугами сільської та шкільних бібліотек, що мають у своєму фонді близько 20 тис. книг; кожний двір передплачує по 2 — 4 газети та 1—2 журнали.
Учні середньої школи обладнали музей бойової слави, листуються з сім' єю генерал-лейтенанта А. К. Смирнова, що проживає в Ленінграді. Ця сім'я кілька разів відвідала Смирнове.
Село розквітає на очах — замість зруйнованих німецькими окупантами приміщень красуються нові квартали. Споруджуються багатоповерхові громадські і х житлові будинки. Смирновці гідно зустріли і відзначили 100-річчя з дня народження В. І. Леніна, успішно вирішують завдання дострокового завершення п'ятирічки.