Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

січні 1921 рр. боротьбу з ними тут вели частини 2-ї Донської стрілецької та 7-ї Самарської кавалерійської дивізій Червоної Армії.

Наприкінці січня 1921 року у селі обрали сільську та волосну Ради, створили волосний, а в кожній з трьох колишніх поземельних общин — сільські комітети не­заможних селян.

Активними борцями за встановлення й утвердження Радянської влади в Попівці були місцеві селяни-бідняки К. Ф. Чигрин, А. Ю. Киричук, С.

У серпні 1921 року в кожній з трьох частин Попівки, розмежованих колишніми поземельними общинами, обрали сільські Ради, і з того часу вони стали самостійни­ми селами: Попівка-Троїцька (згодом Попівка), Попівка-Вершина (згодом Вершина Друга) і Попівка-Водяне (згодом Водяне).

Волосна і Попівсько-Троїцька сільська Ради за допомогою активу КНС, серед якого було 22 чоловіки співчуваючих більшовикам (у селі ще не було партосередку), весною 1921 року створили волосний посівний комітет, який організував супрягу бідняцьких господарств, державні насіннєві позички незаможникам та маломіцним середнякам. На цей час волосний земвідділ завершив переділ землі з розрахунку по 1,3 десятини на кожного їдця. У проведенні весняної сівби значну допомогу сіль­ській бідноті подали червоноармійці однієї з частин Червоної Армії, що перебувала в селі.

Восени 1921 року, в зв'язку з нечуваною посухою і неврожаєм, розпочався голод, який весною 1922 року охопив 85 проц. жителів села. Волосний виконком, сільрада і КНС створили комісію по організації допомоги голодуючим. Було від­крито кілька їдалень і пунктів допомоги голодуючим; через створені ще весною 1921 року сільськогосподарські кредитну і споживчу кооперації налагоджено видачу кредитів і насіннєвих позичок. Ці та інші заходи допомогли до осені 1922 року по­долати голод.

Долати доводилося в цей час і інші труднощі. Хоча з махновщиною загалом було покінчено, але в окрузі ще бешкетували куркульські банди, тому волосний ви­конком наприкінці 1921 року змушений був створити загін самооборони у складі 40 незаможників. Тільки восени 1922 року потреба в самообороні села відпала.

Весною 1922 року в Попівці організувалась партійно-кандидатська група у складі 1 комуніста і 8 кандидатів у члени партії. Тоді ж був створений комсомоль­ський осередок. Партосередок організаційно оформився в 1923 році. В ньому налі­чувалося 3 члени і 5 кандидатів у члени партії. Секретарем осередку обрали О. Яцука.

Ще восени 1921 року з ініціативи виконкому та сільського КНС у Попівці-Троїцькій організувалися три невеликі колективні господарства: «Хлібороб», «Ново-Українка» і «Незаможний», що об'єднували 203 чоловіка. Вони мали 209 десятин посіву, 15 пар коней, пару волів, користувалися позичками кредитної і споживчої кооперацій та створеного при споживчому товаристві прокатного пункту, що мав плуги, букери, борони тощо. У 1924 році артіль «Хлібороб» перейшла на статут сільськогосподарської комуни, а колгоспи поповнилися кількома новими сім'ями незаможників і дістали назви «Плугатар» і «Трудовик». Проіснували вони до початку масової колективізації й стали основою створення великих сільськогосподарських артілей.

В ті роки значно зріс авторитет і діяльність КНС. Якщо в 1921 році комнезам об'єднував ЗО дворів, то на початку 1925 року — 554 із 620, що були в Попівці-Троїцькій. Завдяки його діяльності основна маса селянських господарств стала се­редняцькою. В період непу зміцнили свої господарства й куркулі, які становили 6 проц. від загальної кількості дворів.

Поряд з господарською діяльністю волвиконком, сільрада, КНС, а після їх створення і партійний та комсомольський осередки систематично займалися питан­нями охорони здоров'я, освіти і піднесення культури селянства. Ще 1921 року в Попівці-Троїцькій відкрилася амбулаторія, де працювали лікар, два фельдшери та акушерка, були відремонтовані й працювали дві початкові трудові школи, сіль-буд, хата-читальня, кілька лікнепів. До 1925 року торгували 5 приватних крамниць, діяло 18 вітряків, крупорушка, дві олшниці, кравецька і шевська майстерні.

Партосередок активізував роботу серед молоді і жінок. При сільраді була ство­рена громадська жіноча рада, яка брала активну участь в організації лікнепів, у створенні дитячого будинку для безпритульних дітей і налагодженні його роботи, в діяльності сільбуду, де працювали гуртки: політграмоти, сільськогосподарський, драматичний тощо.

Партосередок за допомогою сільради та КНС провадив серед трудового селян­ства роз'яснювальну роботу про переваги колективного господарювання. Це дало добрі наслідки. Влітку 1927 року селяни почали об'єднуватися в товариства спіль­ного обробітку землі. До кінця року створилося 5 ТСОЗів. Повесні наступного року виникло ще три товариства, які, крім робочої худоби, почали за допомогою держави придбавати трактори та інші сільськогосподарські машини. Першим трактористом у селі став місцевий селянин Ф. Г. Павленко.