Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

травня» та інші — всього 8 колгоспів. У 1931 році вони об'єдналися в чотири, а згодом у три сільськогоспо­дарські артілі: «Шлях Ілліча», «Переможець» та «Серп і молот».

Колективізація в Попівці відбувалася в умовах запеклої класової боротьби. Глитаї підбурювали селян не вступати до артілей, знищувати худобу, розкрадати усуспільнене колгоспне майно тощо. За рішенням загальних зборів, куркулів було вислано за межі республіки.

Чимала роль в організаційно-господарському зміцненні колгоспів села нале­жала створеній у січні 1934 року Попівській МТС, її політвідділу і партійній орга­нізації. МТС очолив посланець партії ленінградський робітник — двадцятип'яти- тисячник С. І. Кондратенко. На початку 1935 року МТС мала 45 тракторів, 6 комбай­нів, 39 тракторних плугів, 2 локомобілі, 17 молотарок, 8 автомашин та іншу техніку. Вона обслуговувала 18 колгоспів. За передвоєнні роки тракторний парк МТС збіль­шився в півтора раза.

Під керівництвом партійної організації МТС стала справжньою кузнею колгосп­них кадрів,— на курсах удосконалювали свою кваліфікацію голови колгоспів, бригадири, бухгалтери, набували майстерності трактористи та комбайнери. Тільки 1939 року курси трактористок закінчили 19 дівчат, більшість яких була уроджен­ками Попівки. При МТС працювала машинно-технічна майстерня (МТМ), що ре­монтувала сільськогосподарську техніку та виготовляла деякі запасні частини до тракторів, комбайнів, сівалок, плугів тощо.

Виховна робота партійних організацій серед колгоспного селянства та допомога МТС дали плідні наслідки. Передовим у селі і в районі був колгосп «Серп і молот». Тут у 1939 році в бригаді І. Д. Самойленка було вирощено по 19 цнт зернових з гектара.

Інтенсивно розвивалося в колгоспах села і тваринництво. У кожному з госпо­дарств були конеферми, молочно-товарні, вівце-, свино- і птахоферми. В передвоєнні роки славилися високою продуктивністю молочно-товарна ферма колгоспу «Серп і молот», де в 1938 році від кожної з корів було надоєно по 2,7 тис. літрів молока, свиноферми цієї артілі та колгоспу «Переможець», де щороку від кожної свиноматки одержували по 17—26 поросят, та вівцеферма колгоспу «Шлях Ілліча», де 1940 року від кожних 100 вівцематок одержано 155 ягнят. Ці ферми були учасниками ВСГВ 1939—1940 рр., нагороджені срібними медалями, дипломами 2-го ступеня і преміями.

В ході соціалістичного змагання, добре налагодженого партійними органїзаціями в усіх артілях села, виросли десятки ударників праці, стахановців, справжніх майстрів сільськогосподарського виробництва, які відзначені високими урядовими нагоро­дами. Одним із них був свинар М. Г. Куйдич з колгоспу «Переможець», який ще 1933 року в надзвичайно складних умовах (нестача кормів тощо) зумів одержати й виростити на свинофермі від кожної свиноматки по 29 поросят. Пізні­ше, очоливши ферму, М. Г. Куйдич закріпив цей успіх, за що на початку 1936 року був нагороджений орденом Леніна.

Ударною працею відзначалися й свинарки Є. П. Лагер з цієї артілі та Я. Г. Марченко з колгоспу «Серп і молот», які за вирощування по 22—24 поросят від кожної з закріп­лених за ними свиноматок були учасницями ВСГВ у 1939— 1940 рр. Добре працювали в передвоєнні роки чабани тих же колгоспів Ф. В. Лагер і П. Т. Різун, одержуючи від кожних 100 вівцематок по 136—150 ягнят. Машиніст Попівської МТС Д. К. Ушкало за якісне збирання й обмолот хліба в 1935 році удостоєний ордена Леніна. Визначних успіхів у вирощуванні кукурудзи домоглася ланка стахановок на чолі з П. Г. Рулою з колгоспу «Переможець», яка в 1936 році зібрала по 70 цнт кукурудзи з кож­ного гектара.

Завдяки неухильному зростанню колгоспної економіки щорічно підвищувалися заробітки колгоспників, їх добробут. У 1939 році колгоспники артілі «Серп і молот» одержали на трудодень по 3 кг хліба і 2 крб. ЗО коп. грішми, а наступного року — 6 кг і 2 крб. 75 копійок.

Змінився загальний вигляд села. Зникли землянки, з'явилися нові будинки під шифером і черепицею. Були спрофільовані й озеленені вулиці, на присадибних ді­лянках забуяли яблуневі та вишневі садки.

На початку 30-х років у Попівці відкрилася лікарня на 25 ліжок, працювали аптека, дитяча консультація, дитячі колгоспні ясла.

До 1936 року в селі було покінчено з неписьменністю дорослого населення; всі діти шкільного віку навчалися в початковій та семирічній школах. Семирічку від­крито 1928 року, а через десять років її реорганізовано в середню школу; перед війною відбулося два випуски десятикласників.