Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

становила більшість господарств Великої Знам'янки. Четверта частина з них не мала робочої худоби, а восьма — лише по одному коню. Внаслідок цього майже всі бідняцькі господарства для обробітку своїх ділянок вступали в супрягу або наймали тягло та інвентар.

Трохи більше третини дворів села становили середняцькі господарства, біль­шість яких вдавалася до супряги чи здавала землю в оренду.

Зате багатіли куркулі. 160 господарств села засівали від 25 до 100 десятин і більше. 10 таких господарств мали понад 2,9 тис. десятин купленої землі, а ще більше орендували у своїх односільчан та в поміщицьких економіях. Кожне кур­кульське господарство мало по 6 і більше коней, по 4 корови, багато сільськогоспо­дарських машин. Ці господарства широко застосовували найману працю.

Тяжке становище трудового селянства посилювалось також частими в Таврії неврожаями. Так, із двадцяти років (1866—1886) — 12 були неврожайними. До того ж на початку XX ст. наділ на чоловічу душу зменшився до 2,9 десятини. Це значно погіршило становище основної маси селянства, оскільки земля була голов­ним джерелом їх існування.

Тяжке економічне становище та посилення соціального гніту породжували невдоволення селян існуючим ладом. Під час першої російської революції селяни Великої Знам'янки виступили проти поміщицького свавілля. На початку грудня 1905 року вони спалили шість економій на землях великого князя Михайла Романова, брали активну участь у розгромі економій німців-колоністів А. Шредера, Я. Зудермана та Д. Шредера. Пізніше, 8—15 грудня того ж року, селяни Великої Знам'янки та навколишніх сіл розгромили маєток Майчокрак. Вони розподілили між собою захоплені у поміщиків хліб, худобу, сільськогосподарський інвентар та інше майно.

Уродженець села, матрос М. Д. Даншгов брав участь у повстанні на броненосці «Потьомкін». У 1955 році з нагоди 50-річчя цього повстання його нагороджено ор­деном Червоної Зірки.

Царський уряд направив на придушення повсталих селян жандармів і військові частини. Повстанців шмагали різками, а селянина-бідняка К. Кузьмикова кинули до в'язниці і закатували. І все ж селяни Великої Знам'янки не припиняли боротьби. На сільському сході на початку 1907 року вони вимагали відібрати землю у церков­ного причту, розподілити її серед бідноти, увільнити з посади волосного старшину. За його розпорядженням селяни Ночвинов і Панкеєв як «зачинщики» були кинуті до «холодної» і закатовані. Довідавшись про розправу, селяни схопили старшину, побили і зачинили у ту ж «холодну». Лише за допомогою жандармів повітовим влас­тям вдалось навести у селі «порядок».

Під час столипінської аграрної реформи 19 куркульських господарств, одер­жавши відруби, заснували 12 хуторів. У той же час 185 бідняцьких господарств продали свої невеликі ділянки і стали наймитами. За 30 років кількість бідняцьких господарств у селі зросла в 2,8 раза і становила 84 проц. усіх селянських госпо­дарств Великої Знам'янки. 348 бідняцьких родин постійно перебували на заробіт­ках поза межами села.

На початку XX ст. село було досить значним торговельним пунктом північної

Таврії. Тут діяло понад 50 торговельних підприємств, загальний товарооборот яких перевищував 0,5 млн. крб. Протягом року збиралося кілька ярмарок, а щонеділі — великі базари. У 1913 році в селі працювало понад 15 різних ремісничих майсте­рень — кравецьких, шевських, бондарних, стельмаських, а також кузень. Понад двісті дворів виготовляли на продаж льняне полотно, ковдри, взуття, корзини, кошики тощо.

Село, хоч і було волосним центром, але, як і раніше, мало убогий вигляд. Близько 70 проц. осель було вкрито соломою та очеретом. Часто спалахували пожежі. Зем­ська статистика зареєструвала у Великій Знам'янці лише протягом 1896—1906 рр. 250 пожеж, внаслідок яких згоріло 533 будівлі.

Більшість сімей Великої Знам'янки проживала у жахливих побутових умовах. Лише наприкінці 90-х років XIX ст. в селі почав працювати фельдшер, на початку XX ст. відкрито невелику амбулаторію. У 1913 році тут працювали лікар, фельд­шер і акушер. Лікарняна дільниця обслуговувала п'ять населених пунктів, де проживало 22,8 тис. чоловік.

Не краще було з народною освітою. Крім початкового та церковнопарафіяль­ного училищ, тут тривалий час не існувало інших навчальних закладів. Лише в 70-х роках XIX ст. відкрито земську однокласну школу. Ці школи в 1883/84 навчаль­ному році відвідували 310 учнів, що становило тільки 14 проц. дітей шкільного віку. Серед дорослого населення письменних налічувалося 984 чоловіка. Наприкінці 90-х років XIX ст. у Великій Знам'янці почала працювати ще одна, а в 1900— 1903 рр.— три однокласні початкові земські школи. Для дітей заможних селян та духовенства в 1895 році відкрили двокласне синодальне училище, вихованці якого могли вступати до духовної або ж учительської семінарій. У 1907/08 навчаль­ному році в селі працювало 11 учителів, навчалося 679 хлопчиків і 125 дівчаток. У 1914 році в селі навчанням було охоплено тільки 16 проц. дітей шкільного віку.

За клопотанням учителів у 1903 році тут засновано невеличку народну бібліо­теку, що налічувала кількасот книжок переважно релігійного змісту.