Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

М. П. Титова, комісаром С. П. Синицького. Загін діяв на початку окупації, напа­даючи на ворожі частини і гарнізони. 23 вересня під час нападу на село Радивонівку нартизани вбили офіцера і чотирьох фашистських солдатів. Разом з сиваськими партизанами якимівці ЗО вересня в селі Тернівці знищили близько сотні гітлерівців. У грудні 1941 року загін влився до Червоної Армії. Перукар G. JI. Лукович влаш­товував диверсії, псував автомашини, лінії зв'язку. Ховаючись від переслідування, він втік до Криму і в лавах кримських партизанів бився проти ворога. Потрапивши в полон, а потім в ешелон, який гітлерівці відправляли до Німеччини, він на стан­ції Якимівка був упізнаний одним з поліцаїв. Два тижні відважного патріота жор­стоко катували, а потім розстріляли. Односельці поховали його на кладовищі біля станції.

Після війни 11 активних членів підпільної групи уряд посмертно нагородив медалями «За відвагу».

За два роки окупації села фашисти знищили близько ста мирних жителів, зруй­нували паровий млин, приміщення ферм, більшість житлових будинків, вирубали великий фруктовий сад.

Та ось настав край фашистській окупації. Наприкінці вересня 1943 року радян­ські війська вийшли до укріпленої лінії німецької оборони на р. Молочній. Напри­кінці жовтня під Якимівкою, де розташовувався потужний протитанковий вузол німців, тривали запеклі бої. Вранці 27 жовтня відкрила вогонь радянська артиле­рія, згодом загуркотіли «Катюші», і за могутнім вогневим валом ринулися в атаку танкісти і мотострілкові підрозділи. На станції Якимівка вони захопили кілька німецьких ешелонів, навантажених танками, артилерією, боєприпасами. Село ви­зволяли частини 118-ї стрілецької дивізії 28-ї армії і 79-ї танкової бригади 4-го Українського фронту. 27 жовтня 1943 року — день визволення Якимівки.

Тут, у селі, в будинку № 48 по вулиці Радянській деякий час перебував штаб 4-го Українського фронту, яким командував генерал армії, згодом Маршал Радян­ського Союзу Ф. І. Толбухін. Він, а також маршали Радянського Союзу О. М. Васи- левський, С. С. Бірюзов, генерали В. Ф. Герасименко, М. Я. Кириченко, Я. Г. Крейзер, В. Д. Цвєтаєв, Г. Ф. Захаров, В. О. Хоменко, Т. Т. Хрюкін та інші часто бу­вали в оцьому, будинку.

В боях за визволення села загинуло понад 700 радянських воїнів. їх поховано в трьох братських могилах. Плакали матері над чиїмись синами, згадуючи своїх, адже сотні якимівц ів громили ворога на фронтах війни. Чимало з них відзначилося вже з перших днів війни. Прикордонник В. І. Чугрєєв прийняв бій на кордоні в перший день війни. Разом з своїм бойовим другом І. Сергєєвим він знищив понад ЗО гітле­рівців. Обидва вони загинули в нерівному бою смертю хоробрих. У серпні 1964 року на заставі, де служили В. Чугрєєв та І. С. Сергєєв, на березі Бугу героям від­крито пам'ятник. Учасником героїчної оборони Брестської фортеці був якимівський робітник В. М. Худяков. С. X. Мухін брав участь в історичному параді Перемоги у Москві. Двом захисникам Батьківщини присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Це командир танкової бригади М. П. Костянтинов, що у роки Великої Віт­чизняної війни пройшов бойовий шлях від Москви до Берліна. Нині генерал-лейте­нант Герой Радянського Союзу М. П. Костянтинов — продовжує службу у танкових військах Радянської Армії. В. І. Шабельник, тепер заступник директора одного з запорізьких заводів, удостоєний звання Героя за подвиги в боях за визволення Чехословаччини.

Фашисти зруйнували Якимівку. Загальна сума збитків лише по колгоспах становила 15 млн. крб. В колгоспах лишилося 11 волів і 50 коней. Населення чим тільки могло допомагало Червоній Армії. Так, 3500 чоловік понад два місяці спору­джували укріплення, за що одержали подяку від командуючого фронтом Ф. І. Толбухіна. Оскільки село тривалий час залишалося ще прифронтовим, у Якимівці створили винищувальний батальйон. Навесні 1944 року трудящі райцентру і ра­йону зібрали 5200 тис. крб. на будівництво танкової колони «Якимівський колгосп­ник».

На початок листопада 1943 року відновила діяльність Якимівська МТС. Наве­сні 1944 року МТС обслуговувала 26 колгоспів. В листопаді 1943 року в зруйновані цехи заводу «Стандарт» прийшли перші робітники. Вони витягли з колодязів, схо­вані туди в 1941 році, частини верстатів, восени 1944 року завод уже почав діяти.

Самовіддано працювали на жнивах жінки й підлітки. Восени 1944 року ланкова комсомолка Безгінова з членами своєї ланки зібрала по 200 пудів пшениці з га на площі 40 гектарів. Але загалом урожай був низьким. Та незважаючи на труднощі, якимівські колгоспники допомогли шахтарям підшефної шахти в Донбасі зерном, крупою, овочами.

1945 року відновила свою діяльність науково-дослідна станція механізації сільського господарства. Незабаром науковці станції створили експериментальний зразок універсальної жниварки-копнувальника УЖК-4.

В обстановці великого політичного і трудового піднесення проходила в селі підготовка до виборів у Верховну Раду республіки. По Мелітопольському вибор­чому округу, куди входила і Якимівка, кандидатом у депутати Верховної Ради У PCP у 1947 році балотувався тодішній перший секретар Запорізького обкому КП України, нині — Генеральний секретар ЦК КПРС Л. І. Брежнєв. Він виступив у Якимівці і розповів своїм виборцям про важливі завдання відбудови і перспек­тиви розвитку народного господарства області.