Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

Вже в перші роки радянської влади бідняцькі господарства спробували орга­нізувати колективні господарства. Так, у 1922 році в селі виникла трудова артіль «Відродження-2», до якої вступило 6 родин. Господарювали вони на 74 десятинах землі. Такою ж маломіцною була й друга артіль «Справедливість», заснована 5 ро­динами. Незважаючи на зусилля перших колективістів, артілі виявилися нежиттє­здатними через недостатню кількість насіння, відсутність знарядь і тягла та досвіду ведення артільного господарства. В 1923 році артілі припинили своє існування.

З кожним роком Якимівка зростала. Збільшувалося її населення. Якщо в 1923 ро­ці тут було 914 дворів і 4777 чоловік, то в 1926 році дворів

Глибоким болем відгукнулася в серцях трудівників села смерть Володимира Ілліча. Рішимістю будь-що виконати Іллічеві заповіти були сповнені виступи учас­ників траурного мітингу. В прийнятій резолюції вони висловили одностайну волю — згуртувавшись навколо РКП(б), йти шляхом Леніна. Увічненням пам'яті вождя було ударне спорудження в селі електростанції. Того ж року полтавські залізнич­ники спорудили на братській могилі пам'ятник полеглим у бою з білогвардійцями. Відкриття його відбулося 1 травня 1924 року з участю прибулих делегацій з Пол­тави.

У 1924—1926 роках якимівці досягли довоєнного рівня господарства. В селі діяли єдине споживче товариство, що налічувало понад 2000 членів, 14 приватних крамниць, 12 млинів, дві крупорушки та дві олійниці. Все ще лишався приватним завод «Моліа». В селі було близько 50 кустарів-ремісників. Поступово, завдяки активній діяльності споживчого товариства, приватний сектор у торгівлі витіснявся соці а л і стичним.

Незважаючи на труднощі відбудовного періоду, Радянська влада постійно турбувалася про охорону здоров'я, народну освіту та підвищення культурного рівня трудящих. Крім медичної дільниці (з 1924 року), де працювали лікар, два фельд­шери і акушерка, діяла також ветеринарна дільниця. 1926 року тут пояявились лі­карня на 20 ліжок, санітарна дільниця, консультація, дитячі ясла, аптека.

У 1924/25 навчальному році в селі працювало три масові школи, а 1927 року відкрилася школа-семирічка. Крім того, в селі працювало 2 лікнепи. Селяни охоче відвідували сільбуд. 900 читачів мала бібліотека, де було понад 1200 книжок. Від­крилося кілька хат-читалень. При сільбуді молодь організувала хор і драмгурток.

Навесні 1928 року на базі колишнього заводу «Моліа» за ініціативою місцевих робітників виникла промислова артіль «Стандарт». 170 робітників (сюди перейшла працювати частина ремісників) виготовляли різні металеві вироби для сільського господарства, ремонтували сільгоспінвентар.

Незважаючи на невдачі з першими артілями, уже в 1924—1925 pp. при безпо­середній участі комуністів і комсомольців виникло кілька ТСОЗів: «Пролетар», «Червоний юнак», «Зоря», «Нове життя», «Вільний українець», «Привіт». Трохи пізніше організувався радгосп «Більшовик». Щоб допомогти ТСОЗам міцніше стати на ноги, в селі були створені машинні товариства «Колос» і «Орач», що мали кілька тракторів «Фордзон».

У 1927—1928 pp. на базі дрібних ТСОЗів після об'єднання утворилися великі товариства, а 1929 року якимівці організували перший колгосп, який вони назвали іменем ХІІ-річчя Жовтня. Організатором і першим головою цієї артілі став кому­ніст П. М. Галушков. На початку колгосп об'єднав 20 родин, але поступово кіль­кість членів артілі збільшувалася. Цьому сприяв, зокрема, і машинний обробіток землі тракторами Якимівської МТС, створеної восени того ж року на базі колишніх машинних товариств. Почавши з п'яти «Фордзонів», МТС вже на кінець 1930 року мала 43 трактори. Організаційним зміцненням колгоспів постійно займався політвідділ МТС, інструктори якого весь час були серед селян.

Куркулі чинили колгоспному ладу відчайдушний опір — вони розпускали ворожі плітки, розкрадали артільне майно, псували худобу і реманент, зривали плани хлібозаготівель, вдавалися до терористичних актів. Восени 1929 року вони вбили двох уповноважених по хлібозаготівлях з Якимівки, загрожували життю селян-активістів. Та колективізація тривала. До 1930 року в селі було створено ще дві артілі: «Громадська праця», яка згодом стала називатися «Труд», та їм. Чубаря. А соціально небезпечні елементи на початку 1930 року були розкуркулені й вислані за межі республіки.

Якимівський район був серед 7 перших в області районів суцільної колективіза­ції. ГІовесні 1930 року в Якимівському районі побував Г. К. Орджонікідзе. Він виступив на районному з'їзді кредитної кооперації, закликав колгоспників роз­горнути соціалістичне змагання на сівбі.

І в наступні роки Якимівський район тримав першість у проведенні сільсько­господарських кампаній. До Якимівки завжди була прикута увага партійних і ра­дянських органів. 28 вересня 1933 року в село приїздив генеральний секретар ЦК КП(б)У С. В. Косіор. Він провів нараду з питань дальшої боротьби за великий хліб України, відвідав МТС та науково-дослідну станцію механізації сільського госпо­дарства, створену на базі станції, заснованої ще в дореволюційний час. У роки колективізації її підпорядкували Українському науково-дослідному інститутові механізації та електрифікації сільського господарства. 1930 року тут йшли випро­бування першого радянського комбайну «Комунар». Поряд з випробуванням нових машин станція почала працювати над проблемами дальшої механізації сільського господарства. В 1933 році в Якимівці була створена перша в СРСР квадратно-гні­здова кукурудзяна сівалка СК-6.