Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

Наприкінці листопада 1918 року німецькі окупанти залишили Якимівку. Але в середині грудня того ж року село захопили білогвардійські частини з експедицій­ного корпусу генерала Тілло. Вони спробували провести мобілізацію до білої армії та намір цей провалився. Під впливом більшовицької агітації більшість селян- прйзовникїв відмовлялася йти до білих.

15 березня 1919 року частини 2-ї бригади Першої Задніпровської дивізії Черво­ної Армії визволили село. Відновили діяльність волосна Рада і

Селяни Якимівської волості надіслали трудящим промислових міст країни близько 20 вагонів хліба. Хлібозаготівлями займався якимівський комбід за активною допомогою перших комсомольців села Н. Озерової, П. Озерова, І. Шарка, М. Обалдуєвої.

Партосередок та сільська Рада проводили мобілізацію нових бійців до лав Чер­воної Армії, адже небезпека нової ворожої навали не минула. У червні 1919 року на мітингу, що відбувався на станції Якимівка, виступив Г. ІТ. Кочергін, один з червоних командирів, родом із села Новоданилівки, що поблизу Якимівки. Він закликав селян не довіряти махновцям, які заважали хлібозаготівлям, зривали заходи Радянської влади. Пізніше 1-й Мелітопольський добровольчий комуністич­ний полк, у складі якого було чимало якимівців, захищав узбережжя Азовського моря від денікінців. Але сили були нерівні, в середині липня денікінці захопили село.

Переважна більшість членів партосередку і активістів села відійшла разом з частинами 58-ї стрілецької дивізії Червоної Армії, залишивши в Якимівці біль­шовицьке підпілля. Підпільники організовували опір селян денікінській мобілі­зації. Незважаючи на переслідування, навіть пороття селян шомполами, мобілі­зація до білої армії в селі знову провалилася. 11 січня 1920 року частини 46-ї стрі­лецької дивізії, які просувалися до Криму, визволили Якимівку від денікінців.

На початку 1920 року село і станція стали місцем запеклих боїв. Так, напри­клад, коли 14 квітня 1920 року в Кирилівці висадився білогвардійський десант, що мав завдання, перерізавши залізницю, рухатись через Якимівку на Мелітополь, його зустрів вогнем 409-й полк червоних. Частина десанту, що прорвалася сушею на Генічеськ, незабаром була вибита звідси червоноармійськими частинами й від­ступила.

Сільські комуністи користувалися першою-ліпшою можливістю мирного пере­починку для відновлення роботи органів Радянської влади, відбудови господарства. Вони організували супрягу бідняцьких господарств, потурбувалися про посівний матеріал, завдяки чому селяни засіяли більшу частину ріллі. Успішно пройшла мобілізація до Червоної Армії. Активно включилася в роботу і волосна Рада, яка організувала продовольчу допомогу родинам червоноармійців.

Але з Криму вже сунули озброєні до зубів офіцерські загони «чорного барона» Врангеля. На початку червня 1920 року врангелівці захопили село. Свій шлях білобандити покрили трупами комуністів, членів родин червоноармійців, радянських активістів. В Якимівці вони нещадно грабували населення, знущалися над селя­нами, особливо тими, що активно підтримували Радянську владу. Знущанням і на­сильствам поклав край 52-й кавалерійський полк 9-ї кавалерійської дивізії 13-ї армії, якою командував Р. П. Ейдеман. Рішучим наступом він оволодів 31 жовтня 1920 року станцією Якимівка, де захопив чимало составів із снарядами, патронами, гарматами тощо.

У боротьбі за перемогу і утвердження Радянської влади на фронтах громадян­ської війни відзначилося багато бійців з Якимівки. Один з перших комсомольців і ватажків, молоді П. М. Озеров бив білих на Південному фронті разом з чотирма своїми братами. Його однополчанином, теж бійцем автобронедивізіону, був Н. Ф. Дерацуєв. У складі 6-го Задніпровського полку, а потім 30-ї Іркутської дивізії громив ворогів Радянської влади 3. Н. Галушков. Воював на польському фронті, штурму­вав Перекоп,-громив банди Махна Т. А. Альохін. Вони, а також багато інших яки­мівців—активних захисників Радянської влади в роки громадянської війни — згодом стали організаторами мирного будівництва: партійними, радянськими, гос­подарськими, військовими працівниками. В зв'язку з 50-річчям Радянської влади уряд відзначив їх заслуги перед Батьківщиною орденами і медалями СРСР.

Нелегким виявився початок мирного будівництва. Волосний комітет незамож­них селян, що виник у січні 1921 року, під керівництвом партосередку організував селян на успішне проведення весняної сівби. В червні 4-й Мелітопольський пові­товий з'їзд Рад ухвалив відібрати надлишки землі та сільгоспреманенту в куркулів. При новому розподілі селяни Якимівки одержали по 2 десятини землі на кожного члена родини. Трудове селянство активно підтримувало заходи Радянської влади, успішно виконувало продрозверстку. Та мирному будівництву всіляко шкодили бандити. Для боротьби з куркульськими бандами в селі утворився загін самообо­рони з 50 бійців. Очолив його M. Л. Скляров.

Тяжким випробуванням для селян був неурожай 1921 року. В селі голодувала близько 700 чоловік, у т. ч. дві третини дітей. Органи Радянської влади організу­вали 3 їдальні і пункт харчування. Непоганий урожай 1922 року та допомога дер­жави дали змогу до 1923 року подолати наслідки голоду.