Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

жителів. Волосний виконком організував насіннєву й продовольчу допомогу населенню, створив їдальні для дітей.

Весною і влітку 1921 року земельна комісія практично здійснила ленінський Декрет про землю. За рахунок конфіскованої церковної та відібраних надлишків куркульської землі безземельні та малоземельні селяни одержали з розрахунку по З десятини на їдця. Вперше за всю історію села землю одержали не тільки чоловіки, а й жінки та діти. Комнезами обстежили стан бідняцьких родин, і за їх пропозицією багатьох тимчасово звільнили від оподаткування, декому суму платежів набагато зменшили. Це сприяло відродженню бідняцьких господарств. До 1925 року відно­вились довоєнні площі посіву, а також загальна кількість поголів'я худоби.

В березні 1923 року утворено Чернігівський район, а в грудні того ж року від­булася перша районна партійна конференція, яка підвела підсумки роботи комуні­стів по залученню бідноти до комнезамів і зміцненню союзу бідноти з середняком. Конференція загострила увагу комуністів на посилення боротьби з антирадянськими вилазками куркулів.

Введення нової економічної політики сприяло пожвавленню в Чернігівці тор­гівлі, розвиткові ремісництва, споживчої кооперації. Відновили роботу парові млини, олійниці, крупорушки, приватні та кооперативні крамниці. Почали працю­вати майстерні по виготовленню сільськогосподарських знарядь, гончарний завод, а також, конезавод.

Партійний осередок і КНС розгорнули серед селян широку роз'яснювальну роботу про переваги колективних форм господарювання над одноосібним. Завдяки цьому весною 1924 року в селі організувалась сільськогосподарська комуна ім. Ле­ніна, яка пізніше вже під назвою «Авангард» прийняла Статут сільгоспартілі. Про­тягом 1927—1929 рр. у селі виникло 14 ТСОЗів, активними організаторами яких були місцеві селяни-незаможники, члени КНС К. П. Богдан, Т. Є. Запорожець, М. О. Левченко, О. П. Полулях, В. Прокопенко, К. О. Рибас, І. Л. Савченко, Н. В. Сова та ін. Держава всіляко допомагала колективістам зміцнювати госпо­дарства. Так, ТСОЗ «Вільна праця» завдяки державним кредитам у 1928 році придбав трактор, молотарку, 3 жниварки. Таку ж техніку придбали ТСОЗи їм. Х-річчя Жовтня, «Заповіт Ілліча» та інші.

Вже 1930 року в Чернігівці розгорнулась масова колективізація. Наступного, 1931, року колективізація одноосібних селянських господарств повністю заверши­лася. Було створено 9 колгоспів: «Заповіт Леніна», ім. Калініна, ім. Тельмана та ін. Кожен з колгоспів мав понад 2 тис. га землі.

Колгоспне життя будувалося в запеклій боротьбі з куркульством. Глитаї під­бурювали селян не вступати до колгоспів, вдаючись до погроз, розкрадали і знищу­вали громадське майно, саботували хлібозаготівлі. За антирадянські дії, терор проти сільських активістів куркуль Зима був засуджений до страти, решту за рішенням загальних зборів колгоспників вислано за межі республіки.

Велику роль в організаційно-господарському зміцненні колгоспів села віді­грала створена в 1930 році Чернігівська МТС та її політвідділ, який провадив широку виховну і роз'яснювальну роботу, сприяючи зміцненню трудової дисципліни в колгоспах, кращій організації праці тощо. За перші два, роки існування МТС підготувала з числа місцевої молоді 160 механізаторів. У червні 1932 року в ­cтвореній при МТС фабрично-заводській шко­лі навчалося 200 юнаків і дівчат. 1939 року МТС мала 76 тракторів, 51 ком­байн і 5 вантажних машин. Рівень механізації польових робіт досяг 80 про­центів.

Протягом 1932 року в усіх колгос­пах виникли партійні організації, які об'єднували 60 комуністів, та комсо­мольські організації. Розгорнута ними політично-масова робота, соціалістичне змагання за ударну стахановську працю сприяли розвиткові у передвоєнні роки економіки колгоспів села. 8 сільгосп­артілей господарювали на 17,2 тис. га землі. Врожайність зернових і бобових культур у 1937—1940 рр. становила

12—14 цнт, у т. ч. озимої пшениці 16 цнт, основної технічної культури — соняшнику — 11 цнт. Кожна артіль мала по 100—120 коней, по 15—20 сівалок та інший сільгоспінвентар і обслуговувалась однією з тракторних бригад МТС. Ство­рені в 1933—1934 рр. у сільгоспартілях тваринницькі ферми наприкінці 1940 року мали 810 голів великої рогатої худоби, 763 свиней, 2370 овець. Середньорічний надій молока від корови становив близько 1700 літрів, а в колгоспі їм. Тельмана — 3120 літрів. Кожний колгосп мав пасіки, на яких налічувалось 242 бджолосім'ї. Колгоспники одержали на трудодень 1,5—2,5 кг хліба та 1 крб. 50 коп. грішми.