Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

Велику радість принесла хліборобам перемога Великої Жовтневої соціалістичної революції. В січні 1918 року влада в селі перейшла до рук народу. Були створені три сільревкоми: Сисикулацький, Низянський, Токмачанський. Перші два очолили місцеві селяни-бідняки М. Є. Грицун та О. К. Хлепітько. В лютому того ж року організувався партійний осередок, до складу якого увійшли комуністи: Д. ф. Логвиненко, І. С.

Дальшому розгортанню радянського будівництва перешкодили австро-німецькі окупанти, які в квітні 1918 року захопили село і під приводом контрибуції грабу­вали його жителів. Наприкінці грудня селу почало загрожувати вторгнення біло­гвардійців з корпусу денікінського генерала Тілло. Для боротьби з ворогом черні­гівські комуністи організували під командуванням місцевого жителя К. М. Ка­вуна червоноармійський загін, який згодом влився до лав Червоної Армії. Від біло­гвардійців Тілло Чернігівку визволили червоноармійські частини 15 березня 1919 року.

В середині червня 1919 року село захопили денікінці і пограбували його. Але мобілізувати до своєї грабармії чернігівських селян їм не вдалося.

Наприкінці 1919 року бійці 46-ї дивізії 14-ї армії визволили село від денікінців. Зразу ж був створений волревком. На його заклик селяни Чернігівки охоче вступали до лав Червоної Армії. Ревком організував виконання продрозверстки та заготівлю хліба до фонду допомоги голодуючому населенню міст Росії.

Через те, що поблизу орудували махновські бандити і часто наскакували на село, щоб грабувати населення і розправлятися з місцевими активістами, ревкому часом доводилось йти в підпілля. У липні 1920 року в Чернігівку вдерся врангелівський Гундорівський 7-й козацький полк. Тут він протримався кілька днів і був роз­громлений червоними кіннотниками Д. П. Жлоби, які захопили 500 полонених. Однак кілька врангелівських частин, що мали на озброєнні навіть літаки, вперто насідали на село. Тому кіннотникам Жлоби довелося відступити. У жовтні того ж ро­ку частини 5-І кавдивізії Червоної Армії остаточно оволоділи Чернігівкою.

Одразу після визволення села були створені в усіх, трьох частинах Чернігівки — Низинах, Токмачанах, Сисикулаці сільські ревкоми. їх очолили О. Березовський, Й. Молод і П. Шейко. 24 листопада відбулася чернігівська волосна безпартійна кон­ференція. На ній обрали волосний ревком, головою якого став комуніст Н. О. Че­реп, та делегатів на губернський з'їзд.

Ревкоми провадили облік землі, сільськогосподарського інвентаря. У листо­паді 1920 року Низянський ревком здав державі для потреб Червоної Армії 140 голів великої рогатої худоби, 10 свиней, 300 овець, 670 пудів пшениці, 5 тис. пудів сіна. Такі ж завдання вирішували й інші ревкоми села. З ініціативи ревкомів протягом листопада були створені комітети незаможних селян. 27 листопада 1920 року на за­гальних зборах селяни обрали волосний КНС, головою якого став колишній наймит П. Калюжний.

Ревкомам і комітетам незаможних селян доводилося працювати в надзвичайно важких умовах ще не ліквідованої махновщини. Бандитські загони час від часу налі­тали на село і намагалися зірвати заходи молодої Радянської влади, вбивали її акти­вістів, грабували селян. Волревком створив загін самооборони і за допомогою частин 30-ї Іркутської дивізії вів боротьбу з бандитськими зграями. Завдяки цьому до осені 1921 року банди були розгромлені остаточно. Значну роль у зміцненні в селі Радян­ської влади відіграло створення наприкінці 1920 року т. зв. компактного Чернігів­ського району з центром у с. Чернігівці та Надзвичайної районної наради по боротьбі з бандитизмом.

Надзвичайна районна нарада допомогла відновити на початку 1921 року діяль­ність партійного осередку у складі комуністів Ягорова (секретаря), Дудки, Вагона, Литвиненка і Мостового. Комуністи згуртували навколо себе сільську молодь, залучаючи найбільш активну до громадської роботи. Це дало змогу весною того року створити комсомольський осередок. Першими комсомольцями села стали 11 сільських активістів. Комсомольці входили до загону самооборони, виявляли прихований куркулями хліб, займалися культосвітньою роботою.

У серпні 1921 року загальні збори селян, робітників та службовців села обрали сільські Ради. З вересня відбувся волосний з'їзд Рад, який обрав виконком на чолі з М. А. Повчуном. До виборів не були допущені нетрудові елементи — куркулі, торговці.

Під час імперіалістичної і громадянської воєн число бідняцьких дворів збіль­шилося до 60 проц., наполовину менше стало коней, а великої рогатої худоби — на 70 проц. Майже вдвоє зменшилася площа посівів.