Опір куркульства, наскоки махновських зграй перешкоджали радянському будівництву в Андріївці. Під час одного з таких нападів махновці по-звірячому закатували Д. М. Фомінського, місцевого бідняка, комуніста, який очолив створений у березні 1920 року андріївський продовольчий загін. Але продармійці не припинили своєї діяльності. Виявлені ними в одного з куркулів 300 пудів ячменю ревком реквізував і, оскільки волость виконала продрозверстку, продав його біднякам; 32 пуди сортового заліза, вилучені в іншого глитая, ревком розподілив
В липні 1920 року в селі засновано партійний осередок, секретарем якого став місцевий бідняк М. С. Писанець. Коли наблизився фронт, ревком і партійний осередок організували поповнення лав Червоної Армії. Бої червоноармійців з врангелівцями за село точилися зі змінним успіхом. Захоплену 2 серпня 1920 року Андріївну врангелівці залишили вже 6 серпня; незабаром село знову опинилося в їх руках. 20 вересня один з полків червоної Морської експедиційної дивізії закріпився на західній околиці села і через два дні розгорілися запеклі бої з отаманським козачим полком, «вовчою» козачою дивізією та іншими бойовими одиницями врангелівців. Після значних втрат особового складу полку і загибелі його командира А. Д. Ранцева та комісара О. Бойченка, ворогові вдалося захопити село. 12 жовтня 1920 року загін моряків-десантників Азовської червоної флотилії почав запеклий бій з вранге- лівцями на околицях Андріївни. Під час цього бою ЗО тяжкопоранених моряків потрапили в полон. їх привселюдно по-звірячому вбили біляки. В боях за село загинуло 268 матросів. Вони поховані у братській могилі на сільській площі. 28 жовтня 1920 року червоні бійці 2-ї бригади Донецької стрілецької дивізії 13-ї армії остаточно визволили село від врангелівців.
Цим закінчуються події громадянської війни в Андріївці. На її фронтах хоробро билося проти ворогів Радянської влади багато вихідців з села, серед них А. Г. Синяв- ський — учасник боїв з денікінцями, К. К. Бабенко — учасник боїв за Харків, Київ, Вінницю; до 50-річчя встановлення Радянської влади всі вони нагороджені медалями «За бойові заслуги».
5 листопада 1920 року сход селян обрав сільський і волосний ревкоми, які насамперед організували продовольчу допомогу червоноармійським сім'ям. Нарада представників ревкомів Андріївської, Софіївської, Новотроїцької та Троянів- ської волостей, що відбулася того дня в Андріївці, прийняла постанову провести мітинги на честь 3-х роковин Великого Жовтня. Резолюції наради закликали трудящих посилити боротьбу з бандитизмом і спекуляцією, активніше допомагати Червоній Армії. Трудящі Андріївни надіслали вітальну телеграму В. І. Леніну: «Москва, Голові Раднаркому Леніну. Удень роковин Великої Жовтневої революції андріївці шлють Вам велике сердечне вітання і запевняють, що будуть здійснювати Ваші безсмертні ідеї, доки всесвіт не зіллється в єдину сім'ю братерства і рівності».
Дійову допомогу волревкому в проведенні продрозверстки та підготовці до виборів місцевих Рад подавав волосний, а також Андріївський і Успенівський сільські
комітети незаможних селян. Наприкінці січня 1921 року відбулися вибори до сільських Рад і з того часу Андріївка й Успенівка стали окремими селами. В січні обрали і виконком волосної Ради на чолі з А. Л. Власенком. На мітингу 8 травня 1921 року андріївці вирішили допомогти продовольством робітникам і зібрали для цього по пуду хліба з кожного двору. На початку січня 1922 року для боротьби з голодом у селі створено комітет по організації допомоги голодуючим, а також для проведення посівної кампанії. 13 січня учасники загальної сходки вирішили вилучити з церкви дзвони та інші цінні речі, щоб придбати хліб. Було відкрито кілька їдалень і харчо- пунктів для дітей.
Молодь села з допомогою комуністів весною 1922 року створила комсомольський осередок. Очолив його молодий робітник з Бердянська О. Жмудь.
У березні 1923 року Андріївка стала районним центром. Того місяця тут створюється районний комітет партії, а незабаром — райком комсомолу. 1923 року розпочав свою діяльність виконавчий комітет районної Ради. Партійний осередок Андріївки на цей час налічував 7 членів і 4 кандидати в члени партії.
Районний комнезам очолив О. С. Лисенко, делегат III Всеукраїнського з'їзду КНС, у минулому вчитель, якого царські власті за революційну роботу серед селян кілька разів кидали до в'язниці, а з 1913 року позбавили права вчителювати. З ініціативи КНС в Андріївці створюється прокатний пункт, зміцнюються створені 1-921 року кредитне та споживче кооперативні товариства. Не послабив роботи і сільський комнезам. Протягом серпня 1923 року він розірвав 80 кабальних угод бідняків з куркулями, укдадених голодного 1921 року. Комнезам організував для безпритульних дітей будинок на 100 чоловік.
Мешканці села в квітні 1923 року, під час тижня допомоги робітникам, зібрали 1075 крб. Вони також брали участь в організованих протягом грудня того ж року місячнику допомоги студентові-незаможнику, тижню допомоги матері-пролетарці. Андріївці зібрали 57,7 тис. крб. на побудову вітчизняного повітряного флоту.
Партосередок за допомогою райкому партії налагодив політичне навчання комуністів, комсомольців і членів КНС. Уже з 1924 року почали діяти гуртки по вивченню історії ВКП(б), азбуки комунізму, історії революційного руху в Росії та на Заході, політекономії, історичного матеріалізму. Зростав інтерес трудового селянства до колективного господарювання. Цьому значною мірою сприяв прикл ад дружної роботи членів комуни ім. III Інтернаціоналу сусіднього села Успенівки, заснованої 1921 року. Весною 1927 року 18 незаможників Андріївки об'єдналися в т. зв. машинно-тракторне товариство, яке наступного року прийняло статут ТСОЗу, що дістав назву «Незаможник». Господарство мало 182 десятини землі, 14 коней, 17 корів