Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

Цим закінчуються події громадянської війни в Андріївці. На її фронтах хоробро билося проти ворогів Радянської влади багато вихідців з села, серед них А. Г. Синявський — учасник боїв з денікінцями, К. К. Бабенко — учасник боїв за Харків, Київ, Вінницю; до 50-річчя встановлення Радянської влади всі вони нагороджені медалями «За бойові заслуги».

5 листопада 1920 року сход селян обрав сільський і волосний ревкоми, які на­самперед організували продовольчу допомогу

Дійову допомогу вол ревкому в проведенні продрозверстки та підготовці до ви­борів місцевих Рад подавав волосний, а також Андріївський і Успенівський сільські

комітети незаможних селян. Наприкінці січня 1921 року відбулися вибори до сіль­ських Рад і з того часу Андріївка й Успенівка стали окремими селами. В січні обрали і виконком волосної Ради на чолі з А. Л. Власенком. На мітингу 8 травня 1921 року андріївці вирішили допомогти продовольством робітникам і зібрали для цього по пуду хліба з кожного двору. На початку січня 1922 року для боротьби з голодом у селі створено комітет по організації допомоги голодуючим, а також для проведення посівної кампанії. 13 січня учасники загальної сходки вирішили вилучити з церкви дзвони та інші цінні речі, щоб придбати хліб. Було відкрито кілька їдалень і харчо- пунктів для дітей.

Молодь села з допомогою комуністів весною 1922 року створила комсомольський осередок. Очолив його молодий робітник з Бердянська О. Жмудь.

У березні 1923 року Андріївка стала районним центром. Того місяця тут ство­рюється районний комітет партії, а незабаром — райком комсомолу. 1923 року роз­почав свою діяльність виконавчий комітет районної Ради. Партійний осередок Андріївни на цей час налічував 7 членів і 4 кандидати в члени партії.

Районний комнезам очолив О. С. Лисенко, делегат III Всеукраїнського з'їзду КНС, у минулому вчитель, якого царські власті за революційну роботу серед селян кілька разів кидали до в'язниці, а з 1913 року позбавили права вчителювати. З іні­ціативи КНС в Андріївці створюється прокатний пункт, зміцнюються створені 1921 року кредитне та споживче кооперативні товариства. Не послабив роботи і сіль­ський комнезам. Протягом серпня 1923 року він розірвав 80 кабальних угод бідня­ків з куркулями, укладених голодного 1921 року. Комнезам організував для безпри­тульних дітей будинок на 100 чоловік.

Мешканці села в квітні 1923 року, під час тижня допомоги робітникам, зібрали 1075 крб. Вони також брали участь в організованих протягом грудня того ж року мі­сячнику допомоги студентові-незаможнику, тижню допомоги матері-пролетарці. Андріївці зібрали 57,7 тис. крб. на побудову вітчизняного повітряного флоту.

Партосередок за допомогою райкому партії налагодив політичне навчання кому­ністів, комсомольців і членів КНС. Уже з 1924 року почали діяти гуртки по вивченню історії ВКП(б), азбуки комунізму, історії революційного руху в Росії та на Заході, політекономії, історичного матеріалізму. Зростав інтерес трудового селянства до колективного господарювання. Цьому значною мірою сприяв прикл ад дружної ро­боти членів комуни ім. III Інтернаціоналу сусіднього села Успенівки, заснованої 1921 року. Весною 1927 року 18 незаможників Андріївни об'єдналися в т. зв. машин­но-тракторне товариство, яке наступного року прийняло статут ТСОЗу, що дістав назву «Незаможник». Господарство мало 182 десятини землі, 14 коней, 17 корів тощо, а також 5 жниварок, 7 плугів, сівалку, 6 віялок і молотарку. Його члени придбали в кредит трактор та молотарку. Перетворене 1929 року в артіль ім. Івана Франка на чолі з двадцятип'ятитисячником Д. С. Колесниковим, господарство швидко зростало і через рік мало 3 бригади.

У 1927—1929 рр. виникло ще близько десятка ТСОЗів, на базі яких пізніше створено колгоспи «Червоний колос», «Червона гора», «Зелена гора» та ін. В 1930 році в Андріївці налічувалося 8 колгоспів з загальною кількістю орної землі 10,3 тис. га. Навесні 1931 року артілі «Червоний лан» і «Червоноармієць» об'єдналися в одне гос­подарство ім. Паризької Комуни.

Колективізація села проходила в умовах жорстокої класової боротьби. Куркулі зривали хлібозаготівлі, саботували розпорядження Радянської влади, всіляко шко­дили молодим колгоспам. Один з них підпалив колгоспні скирти, інші провадили серед селян ворожу агітацію, підмовляючи їх не виконувати плани хлібоздачі тощо.

Після денікінщини трудове селянство Андріївни остаточно повернуло на бік Радянської влади. З успіхом проходили на селі тижні підтримки й допомоги Червоній Армії. 21 січня 1920 року 1200 громадян Андріївни на загальній сходці обрали сіль­ський і волосний ревкоми, головою останнього став місцевий бідняк 3. А. Дубонос. Новостворений земельний комітет ревному передав для розподілу селянам колишні земельні володіння церкви та великих куркулів-відрубників. Норма наділу станови­ла 1,3 десятини на їдця. Було набрано добровольців до 1-ї Кінної армії.