Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

Чоботою. Комітет реквізував у багатіїв харчі, одяг, гроші і видавав селянам, становище яких було особливо скрутним. У грудні 1921 року в селі зібрано 27 тис. крб. і роз­поділено між голодуючими. Сільбудинок також передав у цей фонд 13,2 тис. крб. Велику допомогу населенню подала Радянська держава: у селі було відкрито їдальню, де харчувалося 100 дітей, для бідняків виділено про­довольчий та насіннєвий фонди. Тільки зерна мар'ївці одержали від держави 1172 пуди. Зусиллями Ради і комнезаму в селі створено касу взаємної допомоги. Тільки з січня по

У 1923 році в селі було засіяно три чверті посівних площ, а наступного року освоєно всі посівні площі і відновлено довоєнний рівень поголів'я худоби та птиці. Селянські господарства поступово набиралися сил.

Сільрада і КНС не обмежувалися розв'язанням лише господарських питань і боротьбою з голодом, а займалися також культурним будівництвом, налагоджен­ням медичного обслуговування населення. Уже 1921 року в Мар'ївці було відкрито фельдшерський пункт, хату-читальню, наступного року — сільський будинок куль­тури, де збиралися сходи, селяни слухали лекції, дивилися вистави сільських ама­торів. У 1923 році трудящі з великим піднесенням відзначили шосту річницю Вели­кого Жовтня, а через рік — День Конституції. Гуртківці підготували й поставили у святкові дні п'єси: «Жовтневі хвилі», «Листопад», «За волю народу» та інші.

Члени сільради подбали про розширення школи. В її двох приміщеннях 1923 року навчалося 210 дітей і працювало 5 вчителів. Організаторами нової, радянської школи в Мар'ївці були вчителі О. А. Василенко та М. М. Строменко. Багато ста­рань доклали вони для ліквідації неписьменності серед дорослих. У 1924 році в селі відкрили школу лікнепу, де навчалися десятки селян, при сільбуді організу­вали курси української мови та літератури. Працювала і хата-читальня.

Вчителі разом з членами сільської Ради і комнезаму провадили політико-виховну роботу серед трудящих, прищеплювали їм почуття патріотизму та інтер­націоналізму. Із створенням в Мар'ївці на початку 1922 року кандидатської групи, а потім і партосередку, керівником якого став коваль В. Т. Овсієнко, робота ця пожвавилася. За ініціативою вчителів комуністів М. М. Строменко, М. А. Ревенка та селянки комуністки Ф. Кошарної весною 1923 року мар'ївці збирали гроші у фонд допомоги страйкуючим робітникам Руру, а в 1924 році передали 3930 крб., 26 пудів жита та 14 пудів ячменю в фонд Червоного Повітряного Флоту.

Комуністам допомагали комсомольці, які наприкінці 1925 року створили свій осередок. Його очолив сільський активіст І. А. Федосенко, що пізніше в лавах Черво­ної Армії пройшов славний шлях від рядового бійця до генерал-лейтенанта.

Мар'ївським комуністам і комсомольцям доводилося працювати в складних умовах гострої класової боротьби. У середині двадцятих років більше як половина селян Мар'ївки були бідняками. Багато з них не мали власного тягла і мусили по­зичати його у куркулів, потрапляючи до них у залежність. Скориставшись з цього, вороги Радянської влади намагалися всіма засобами перешкодити згуртуванню бідняцтва навколо партосередку та комнезаму. Так, 1925 року церковники вклю­чили до складу 2 правлінь релігійних общин і бідняків з тим, щоб їх було позбав­лено виборчих прав[1]. Куркулі чинили запеклий опір організації в селі колективних господарств.

Перші колгоспи — «Боротьба» і «Незаможник» виникли в Мар'ївці влітку 1923 року. Через 2 роки на їх базі було створено машинно-тракторне товариство, що об'єднувало 15 бідняцьких родин. Його очолював комуніст К. П. Чобота, який набув досвіду організаційної роботи в КНС. Нелегко господарювалося членам то­вариства «Мар'ївське». Їхня земля (149 га) була розкидана невеличкими ділянками у 25 місцях, що значно ускладнювало роботу трактора. До того ж куркулі кілька разів виводили його з ладу, а лагодити «Фордзон» селяни не вміли. Товаристо ніяк не могло розрахуватися із Запорізькою кредитною спілкою за трактор, і влітку 1928 року розпалося.

Проте через кілька місяців біднота знову вирішила створити колективне госпо­дарство. В січні 1929 року 17 родин об'єдналися у ТСОЗ «Українець». Його знову очолив К. П. Чобота. Члени товариства мали 166 десятин землі. На допомогу їм прийшла держава, надавши 5 тис. крб. кредиту на трактор. Наслідки першого року господарювання були непоганими, і в 1930 році в ТСОЗ вступило ще 45 селян. Біль­шість з них належала до бідноти, але в товариство пролізло і кілька підкуркульників, які спробували розвалити ТСОЗ. Один з них намагався вивести з ладу дви­гуни та молотарку, інші розкрадали і псували зерно, щоб не здавати державі. Через їх шкідництво в жовтні 1930 року ТСОЗ здав державі тільки чверть запланованого хліба. Знахабнілі вороги вчинили кілька збройних нападів на сільських активістів. 26 листопада 1930 року на лаву підсудних сіли 17 куркулів, з яких 11 засуджено- до позбавлення волі, а решту вислано з села.

Проте куркульство у Мар'ївці ще не було ліквідоване. Деякі глитаї замаску­валися під середняка і боролися й далі проти суцільної колективізації. Підступні дії куркулів викривав на шпальтах газети «Червоне Запоріжжя» сількор-незаможник Д. Л. Гринь. Влітку 1933 року Д, Л. Гриня, який очолював тоді рільничу бригаду, по-звірячому вбили куркульські прихвостні. Ламаючи опір класових ворогів, долаючи численні труднощі, селянство впевнено ставало на шлях соціа­лістичної перебудови сільського господарства.