Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

вітряки, паровий млин, 3 крамниці. Працював тут і шинок. Але ні лікарні, ні навіть фельдшерського пункту в селі не було.

Єдине, на що спромоглося земство, це відкрити 1870 року невеличку однокласну школу, де навчалося 25 дітей. З 2 тис. жителів (у 1913 році) неписьменними були три чверті.

Вчитель Мар'ївської школи Г. М. Поляков, людина твердих революційних переконань, створив 1904 року в селі марксистський гурток. До нього

Під час першої світової війни серед селян зростав протест проти нескінченних мобілізацій людей, реквізицій тягла та продовольства, що призводило до катастрофічного зубожіння бідняцьких і середняцьких господарств.

Лютнева революція не справдила надій селян на мир та землю, і вони самі взялися за розв'язання земельного питання. При Біленьківській волосній управі було утворено земельну комісію, яка взяла на облік навколишні землі поміщика та німців-колоністів. Спираючись на її підтримку, мар'ївці в серпні 1917 року провели перерозподіл землі, а незабаром захопили лани землевласниці Шишкіної. Жителі Мар'ївки зажадали від земської управи запровадити в школі українську мову.

Кожного дня селяни з тривогою чекали, що приїдуть карателі і заберуть у них поміщицьку землю, а їх самих відшмагають різками. Тільки після встановлення в селі на початку січня 1918 року Радянської влади мар'ївські бідняки і середняки полегшено зітхнули. Мар'ївська Рада селянських депутатів, яку очолив місцевий активіст Л. К. Гринь, згідно ленінського Декрету розподілила між ними 1037 деся­тин землі.

З піднесенням почали готуватися хлібороби до весняної сівби, але на початку квітня 1918 року село захопили австро-німецькі загарбники. Під захистом їхніх багнетів до маєтку повернувся поміщик. Сформований з куркульських синків загін тероризував населення, допомагав окупантам чинити розправу над борцями за Ра­дянську владу, полювати на членів сільради, що пішли у підпілля. На село було накладено контрибуцію, яка перевищувала 40 тис. крб. Селяни чинили опір воро­гові, ховали від нього хліб, худобу, майно. Цей опір не міг зламати навіть караль­ний загін окупантів, що двічі побував у Мар'ївці та інших селах Біленьківської волості.

Нарешті в листопаді 1918 року мар'ївці позбулися австро-німецьких загарб­ників. Відновила діяльність сільська Рада, яку очолив С. Книш. Проте не встигли трудівники взятися за відбудову, як наприкінці липня 1919 року в село вдер­лися денікінці. Знов почалися розправи над радянськими активістами, грабежі мирного населення. Білогвардійці здирали з жителів величезні податки; тільки т. зв. мирських було стягнуто близько 40,7 тис. крб. За кожну десятину посіву хлібороби мусили сплачувати по 5 крб. 40 коп. Крім того, з кожної десятини землі вони здавали по 5 пудів зерна незалежно від врожаю. Грабежі і насильства денікінців викликали запеклий опір населення. Дехто з жителів вступив до партизанських загонів, які діяли поблизу, а багато з тих, що залишалися в селі, допомагали парти­занам кіньми, продовольством тощо. Мар'ївські селяни брати А. і С. Хижняки, Т. Соченко, П. Галочка та ін. боролися проти білогвардійців в лавах Червоної Армії.

На початку січня 1920 року червоноармійські частини 1-ї бригади 45-ї стрілець­кої дивізії 14-ї армії визволили Мар'ївку від білогвардійців. В селі створено ревком у складі І. М. Водяхи (голова), С. І. Гаруса та А. М. Зизкуна. 15 березня ревком  передав владу новообраній Раді, головою якої став О. О. Плечун. До складу Ради було обрано 25 депутатів — по одному від кожних 100 жителів. У серпні того ж року в Мар'ївці утворено комітет незаможних селян, який очолив комуніст В. Т. Овсієнко. Та невдовзі радянським органам знов довелося перервати свою роботу. У другій половині вересня 1920 року село захопили врангелівці. Вони протри­малися тут трохи більше як місяць, проте й за цей час встигли до нитки пограбувати населення і вчинити криваву розправу над кількома схопленими ними комнезамівцями.

26 жовтня бійці 8-ї бригади 3-ї дивізії 2-ї Кінної армії остаточно визволили Мар'ївку від білогвардійців. Владу в селі взяв ревком. У січні 1921 року вона перейшла до сільської Ради, головою якої обрали І. К. Коваля. Рада організувала допомогу сім'ям червоноармійців і бідноті посівним мате­ріалом і тяглом. З величезними труднощами селяни засіяли свої ділянки, адже в пограбованому інтервентами, білогвардійцями і махновцями селі, якому було завдано збитків на 10 тис. крб. сріблом, майже не лишилося худоби та інвентаря.