Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

1913 році. З поміщицьких книг вчителі укомплектували громадську бібліотеку. Наступного року розгорнувся широкий наступ на неписьменність — створено 8 шкіл лікнепу, де вчилися грамоти 200 до­рослих жителів.

Добрі перспективи відкривав трудящим Біленького 1921 рік. Хлібороби засі­яли майже всі 10 тис. десятин приписаної до села землі. Та влітку через посуху повністю загинули посіви, розпочався голод. В цей скрутний час посилилися напади на села волості бандитських зграй, які засіли поблизу Біленького, в дніпровських плавнях. У зв'язку з цим Хортицька Надзвичайна районна нарада в лютому 1922 року запровадила

Керівництво Надзвичайної районної наради допомагало населенню долати голод. Спеціальна комісія вилучала у куркулів надлишки хліба і передавала голо­дуючим. Створювалися харчопункти та їдальні для дітей. Через організовані сіль­ськогосподарські кредитне і споживче товариства серед бідняків розподілялися державні і насіннєві позички. У важкий 1922 рік близько 100 дворів незаможників об'єдналися в 4 артілі — «Світло», «Своя праця», «Задніпров'я» та «Борець за правду». Колективні господарства допомогли бідняцьким родинам протриматися до осені, коли було зібрано непоганий урожай.

У 1923 році економічне становище Біленького значно поліпшилося. Була за­віяна майже вся орна земля, добре вродило. Поповнювалося поголів'я коней, сви­ней, великої рогатої худоби, яке наступного року досягло довоєнного рівня.

21 січня 1924 року Країну Рад спіткало велике горе: помер В. І. Ленін. У відповідь на заклик ЦК РКП(б) про ленінський призов до партії вступили кращі люди села: І. С. Пазюк, Г. Т. Білий, І. П. Беседа, І. Ґ. Важненко, X. Ф. Коваль, П. Ф. Проценко та інші. Партійний осередок зріс до 15 членів і двох кандидатів партії. Кількїсть комсомольців збільшилася до 49 чоловік.

Партійний і комсомольський осередки всіляко намагалися піднести культуру селян; розуміючи, що без цього неможливо розгорнути соціалістичну перебудову фого життя. У 1925 році в селі були створені школи наймицької молоді з агрономічним ухилом, педагогічні курси та семирічна школа для дітей. Розширено сільську бібліотеку. У 1926 році в селі діяло 4 хати-читальні. 28 селян особисто перед­бачували газети й журнали. Активізувала роботу жіноча рада. Члени ради організували швейну майстерню, відкрили дитячі ясла, залучили до лікнепів понад 100 жінок, створили гуртки художньої самодіяльності. У 1926 році в Біленькому було організовано 3 товариства спільного обробітку землі. Кожний ТСОЗ мав трактор. Це викликало гостру потребу в ме­ханізаторах. Тому в селі були відкриті курси трактористів. Пер­шими трактористами стали І. Т. Ко­валь, І. М. Кравченко, С. А. Максименко.

1929 року в Біленькому роз­горнулася масова колективізація селянських господарств. Влітку на базі колишніх дрібних артілей і ТСОЗів організовано колгосп «Чер­воний борець», який об' єднав 360 од­ноосібних господарств, мав 5,3 тис. га угідь, 3 трактори і стільки ж тракторних плугів, а також інші сільськогосподарські знаряддя. Бу­ло усуспільнено 649 голів великої рогатої худоби. В організації та зміцненні артілі велику роль відіграли партійний і комсомольський осередки, що на час створення артілі мали відповідно 12 комуністів і 17 комсомольців.

Восени колгоспники засіяли 880 га озимини, а навесні 1930 року — 3 тис. га ярими культурами. Того ж року тут споруджено зрошувальну систему на 100 га. Колгоспники зібрали пересічно по 14 цнт озимої пшениці з гектара.

Успіхи артілі «Червоний борець» остаточно переконали селян у перевагах колек­тивного господарювання, і в 1930 році в Біленькому організувалося ще 2 колгоспн­ім. Шевченка та «Нове життя». Восени в усіх трьох артілях налічувалося 863 селян­ські господарства. Було усуспільнено 8,7 тис. га землі. Наприкінці того ж року артілі об'єдналися в одну — ім. III Інтернаціоналу. На її ланах працювали трак­тори Верхньохортицької МТС.

Великої шкоди колгоспному будівництву завдавали куркулі.' Вони зривали плани хлібозаготівель, розкрадали і псували майно, підмовляли селян вийти з кол­госпу. За рішенням загальних зборів колгоспників понад 20 глитайських родин було розкуркулено. У 1932 році виїзна сесія Запорізького народного суду засудила 4 злісних шкідників-куркулів до різних строків ув'язнення.

Успішне виконання першого п'ятирічного плану окрилило трудящих. Зросла продуктивність праці, зміцніла трудова дисципліна, підвищувалися врожаї. За вмілу організацію виробництва голова правління К. О. Хижняк і агроном Г. П. Пазюк були нагороджені орденами Леніна і Трудового Червоного Прапора. Члени артілі послали К. О. Хижняка своїм делегатом на II Всесоюзний з'їзд колгоспників-ударників, на якому прийнято Статут сільськогосподарської артілі.