Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

Не кращим був стан народної освіти. Переважна більшість селян залишалася неписьменною. Тільки 1876 року в Біленькому відкрили міністерське двокласне-училище, перетворене в 1903 році на двокласну земську школу. Тут вчилося кілька десятків хлопчиків з родин заможних селян. Дівчаток у цю школу не приймали, їм дозволялося відвідувати лише церковнопарафіяльну школу, де їх навчали чи­тати й писати. Дещо було зроблено в селі в галузі професійної освіти. У 1900 році тут відкрили учбову ремісничу майстерню ковалів і столярів, де

Безземелля змушувало багатьох селян шукати заробітків поза сільським гос­подарством. Багато народних умільців займалося різними хатніми промислами. Особливо широко були відомі в окрузі вироби з червоної лози, глиняний посуд і тачанки, виготовлені у Біленькому. Виключним вмінням робити вози з легкою ходою відзначалися тесляр Г. Хижняк та коваль Є. Явір, а брати Гарнаги чудово фарбували тачанки, меблі, віконниці. До того ж вони були скрипалями. Жодні вечорниці не проходили без цих музикантів.

Початок світової імперіалістичної війни 1914 року куркулі й поміщик вико­ристали, щоб позбутися революційно настроєних селян. На фронт в першу чергу були відправлені 245 бідняків і серед них організатори революційних виступів . Н. Г. Гладкий та П. Г. Хижняк. Війна лягла важким тягарем на трудове селянство Біленького, їх господарства занепадали через нестачу робочих рук та безперервні реквізиції коней і провіанту для армії. Напівголодні селяни не раз захоплювали поміщицький хліб і худобу. Невтішні вісті надходили і з фронту. Протягом двох років у боях загинуло понад 100 вихідців з села.

Переважна більшість жителів Біленького радо зустріла перемогу Лютневої буржуазно-демократичної революції, сподіваючись на мир та землю. У березні 1917 року в село повернувся учасник революційного руху 1905 року А. Н. Важненко. Він почав агітувати за перерозподіл землі, намагався створити збройний загін з селян. Куркулі, спираючись на місцеві установи Тимчасового уряду й укра­їнських буржуазних націоналістів, всіляко цькували революціонера і погрожу­вали вбити. А. Н. Важненкові й іншим революційно настроєним селянам довелося переховуватися в плавнях.

У грудні 1917 року, невдовзі після того, як до села надійшла звістка про пере­могу Жовтневого збройного повстання в Петрограді, активну участь у якому брав виходець з Біленького солдат Г. Н. Салапай, було створено волосну Раду селянських депутатів. Її головою став делегат І Всеукраїнського з'їзду Рад А. С. Білий.

Наприкінці березня 1918 року Біленьке захопили німецько-австрійські оку­панти. Трудове селянство опинилося в дуже важкому становищі. Під захистом іноземних багнетів в село повернувся поміщик, куркулі люто розправилися з рево­люційно настроєними бідняками. Так, П. Г. Хижняка вони порубали на шматки й кинули в Дніпро. Австро-німецькі окупанти наклали на село велику контрибу­цію, яку нещадно стягували з жителів.

Трудящі селяни Біленького не підкорилися іноземним грабіжникам. Вони ховали хліб, худобу й майно, хоч окупанти за це жорстоко карали. Багато вихід­ців з Біленького билося проти інтервентів в лавах молодої Червоної Армії. Так, у Богунському полку 1-ї української дивізії служили М. Ф. Книш та Д. Ф. Хижняк.

Наприкінці 1918 року під натиском частин Червоної Армії австро-німецькі окупанти втекли з Біленького, і в селі було відновлено Радянську владу. Проте становище залишалося тривожним. На село нападали білогвардійські банди, заби­раючи продовольство і коней.

У березні 1919 року волосна Рада створила земельну комісію, яка приступила до здійснення ленінського Декрету про землю. За рахунок конфіскованих помі­щицьких угідь хлібороби Біленького одержали по 2,13 десятини на кожного їдока. Та негайно скористатися здобутками Радянської влади трудящі не змогли через навалу денікінців. Захопивши в червні 1919 року село, білогвардійці відновили старі порядки, жорстоко визискували селян.

6 січня 1920 року частини 3-ї бригади 45-ї стрілецької дивізії визволили Бі­леньке від денікінців і допомогли створити тут волосний ревком. Наприкінці травня в селі створено комітет незаможних селян, головою якого став П. М. Чобота. Ра­дянські органи організували допомогу Червоній Армії продуктами харчування. Селяни Біленьківської .волості заготовили і передали червоноармійським частинам понад 4 тис. пудів хліба.

У другій половині вересня 1920 року Біленьке захопили врангелівці, яких у жовтні червоні кіннотники кілька разів вибивали з села. Але й за місяць білогвар­дійці до нитки пограбували селян, замордували багатьох з них. 26 жовтня частини 8-ї бригади 3-ї Казанської стрілецької дивізії та 2-ї Кінної армії остаточно визво­лили Біленьке від ворога. У боротьбі за перемогу Радянської влади і захисту її від контрреволюції відзначилося багато уродженців Біленького. На честь 50-річчя Великого Жовтня І. С. Пазюк, Д. Ф. Хижняк, М. М. Мирошниченко, С. І. Романенко та ін. нагороджені орденами і медалями.