Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

дівчат області відробити кожному по 8 денних норм на відбудові ГЕС і самі показали приклад. У грудні 1944 року 120 юнаків і дівчат Василівки на чолі з комсомольськими ватаж­ками О. Т. Матяшем, Н. А. Чукалкіною та Т. О. Андрієнко прибули до Дніпрогесу.

Слідом за ними сюди приїхало ще 1,2 тис. молодих патріо­тів з Василівського району. Зароблені гроші (77,4 тис. крб.) комсомольці району передали на будівництво авіа­ескадрильї «Відбудовник Дніпрогесу».

Самовіддано трудилася молодь і над зміцненням економіки Василівки, яку 1945 року переведено до роз­ряду селищ міського типу. Протягом

В роки поточної п'ятирічки значно підвищилася культура землеробства, зросла технічна озброєність господарства. Кваліфіковане керівництво всіма галузями ви­робництва здійснюють 50 досвідчених спеціалістів, серед якихґ чимало комуністів. Із 69 членів КПРС, об'єднаних в колгоспну партійну організацію, три чверті пра­цюють безпосередньо на виробництві — механізаторами, рільниками, тваринниками тощо. Вони очолюють боротьбу трудівників за дальше піднесення сільськогосподар­ського виробництва. 1969 року колгоспники зібрали на всій площі посіву 7,7 тис. тонн зернових. На 100 га угідь вироблено 379 цнт молока, 54,2 цнт м'яса, 123 кг вов­ни. Особливо добре вродило на поливних землях (1300 га). Розпочато будівництво великої зрошувальної системи, що дасть можливість обводнити ще три тис. га посуш­ливих земель. Це сприятиме дальшому піднесенню врожайності зернових, технічних та інших культур.

Успішний розвиток усіх галузей виробництва забезпечує постійне зростання прибутків колгоспу. Лише за чотири роки п'ятирічки вони збільшились з 1,6 до 2,4 млн. крб. Оплата людино-дня зросла до 4 крб. 10 коп. Невпинно підвищується добробут не тільки колгоспників, а й двох тисяч робітників, інженерно-технічних працівників, службовців, які сумлінно трудяться на підприємствах місцевої про­мисловості.

Після війни стали до ладу черепичний і цегельний заводи, розширено підприєм­ство по виробництву вапняку. Докорінно модернізовано маслозавод, який за після­воєнний час збільшив річне виробництво масла, сиру та іншої молочної продукції майже в дев'ять разів.

На базі довоєнної промартілі ім. Кірова створено харчокомбінат. Після спору­дження макаронної фабрики і пекарського цеху він перетворився на потужний хлібокомбінат. Значно розширилася мережа підприємств побутового комбінату. Він має майстерні і павільйони для ремонту й пошиття взуття та одягу, виготов­лення меблів, телевізійне і радіоательє, пральний комбінат тощо.

Найбільшим підприємством є споруджена в 1964 році взуттєва фабрика, яка щороку випускає понад 1 млн. пар взуття. Тут налічується понад тисячу робітників та інженерно-технічних працівників. Крім цих підприємств працюють також завод металопобутових виробів, механізована колона меліоративної станції Укрводбуду, районне об'єдання «Сільгосптехніки». Механізатор цього об'єднання Я. Ю. Бог­дан 1958 року нагороджений орденом Леніна. В роки семирічки 16 передовиків промислових підприємств удостоєно урядових нагород.

За післявоєнні роки Василівка, яка 1957 року стала містом районного підпоряд­кування, розрослася, покрасивішала. Подвоїлася загальна житлова площа, а дер­жавний житловий фонд зріс у чотири рази (понад 60 комунальних багатоповерхо­вих житлових будинків). Більшість вулиць забруковано, центральні — заасфальто­вано і обсаджено деревами та кущами, прокладено тротуари, водопровід (15 км). Є великий парк.

Чималі кошти держава асигнує на розширення медичних закладів. В місті споруджено ціле медичне містечко, де крім п'яти лікувальних корпусів є дві полікліні­ки, пологове відділення, жіноча й дитяча консультації, аптека. Відкрито дитячий комбінат, 4 садки і ясла.

Кожний третій мешканець Василівки вчиться; діти шкільного віку — у двох середніх, восьмирічній, початковій школах та школі-інтернаті. Для робітничої молоді відкрито вечірню середню школу і консультаційний пункт заочної середньої школи.