Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

Неослабну увагу партосередок приділяв і розвитку культурно-освітніх закладів. У селі ще 1921 року було відкрито сільбуд і при ньому бібліотеку. Почали працювати також дві хати-читальні. Діяла районна міжспілкова культкомісія, яка дбала про підвищення освітнього й культурного рівня трудящих, поширення періодичної преси.

Селяни Василівки дедалі більше прилучалися до активного громадсько-політич­ного життя. Вони збирали гроші і хліб в допомогу політичним

Селяни активно підтримували курс партії на колективізацію сільського госпо­дарства. Вже наприкінці 1928 року 47 проц. хліборобів вступили до колгоспів. Протягом двох наступних років колективізацію селянських господарств було повні­стю завершено. Вони об'єдналися в чотири артілі: «Клим Ворощилов», «Червоний агроном», «Червоний степ» (пізніше ім. 90-го Уральського полку) та «Перше травня». У трьох перших були створені партійні осередки. Координував і спрямовував їх роботу сільський територіальний партосередок, до якого 1931 року входило 32 члени партії4. Дещо пізніше на базі комуни «Незаможник» було організовано артіль «МОДР». Перші колгоспи, у створенні яких визначну роль відігравав КНС, очолили місцеві селяни-активісти І. П. Коломієць, І. О. Опанасенко, Н. Ф. Чабан та запорізь­кий робітник-двадцятип'ятитисячник П. П. Медведєв, який у 1930 році став дирек­тором щойно створеної Василівської МТС. Кожний з колгоспів мав 1,2—1,5 тис. га землі і об'єднував близько 200 колишніх одноосібних господарств.                                         

Куркульство не наважувалося чинити відкритий опір колгоспному рухові, але через свою агентуру вело антирадянську агітацію. Селяни рішуче виступали проти вилазок класового ворога. На вимогу загальних зборів колгоспників 10 глитайських господарств було розкуркулено, а їх власників виселено з села.

Велику допомогу партійним осередкам у боротьбі за організаційне і економічне зміцнення артілей подавали політвідділ МТС, а також районна газета «Колгоспна бригада», перший номер якої вийшов 12 лютого 1932 року. Вміла організаторська та політично-виховна робота комуністів дала добрі наслідки. Вже 1931 року колгоспни­ки артілі «Перше травня» зібрали з га пересічно по 18,2 цнт озимої пшениці. На ра­йонному зльоті представників передових колгоспів були відзначені і премійовані члени цієї артілі Г. Н. Маслов і Г. С. Мушенко. 1933 року колгоспи Василів­ки з допомогою МТС своєчасно засіяли всі площі, швидко і без втрат зібрали врожай, успішно виконали плани хлібозаготівель. У передвоєнні роки середня врожайність зернових досягла 18—20 цнт з гектара.

Успішно розвивалося і тваринництво. В кожній артілі були створені ферми великої рогатої худоби, а також вівце-, свино- і птахоферми. Річний надій молока від корови перевищував 2 тис. літрів, а настриг вовни з вівці — 2,8 кг. Зміцнення артільної економіки забезпечило високу оплату трудодня. 1935 року в середньому було видано на трудодень по 4 кг хліба і 1 крб., а 1939 року — по 6 кг хліба і 2 крб. 50 коп. грішми. Колгоспне селянство жило заможно.

У 30-х роках дальшого розвитку набула промисловість. Поряд з старими під­приємствами — маслозаводом, вальцьовими млинами та олійницею — стали до ладу цегельний і вапняковий заводи. Працювали майстерні по ремонту інвентаря, пром­артіль, швейні, шевські майстерні. Ще в дореволюційні часи сільська біднота плела і збувала на базарах та ярмарках меблі й корзини з лози, а з рогози — кошики та інші речі. Тепер народні умільці об'єдналися в промислово-кооперативну артіль. Була також риболовецька артіль.

За передвоєнні роки змінився загальний вигляд Василівки. Зникли землянки і халупи. На їх місці виросли нові добротні будинки. Решту житлового фонду було капітально відремонтовано. Значна частина осель колгоспників, робітників і служ­бовців мала електричне освітлення (спочатку від дрібних місцевих електростанцій, а потім Дніпрогесу ім. В. І. Леніна). Центральні вулиці було забруковано і обсад­жено деревами. Зазеленіли садки біля хат.

Село прикрасилося новими будинками середньої школи, сільбуду. Було відкри­то 12 державних і кооперативних крамниць. Вже у перші роки Радянської влади тут почало діяти поштово-телеграфне відділення.

Невпинно поліпшувалася охорона здоров'я трудящих. 1935 року споруджено районну лікарню на 40 ліжок, а дещо пізніше відкрито фельдшерсько-акушерський пункт та пологовий будинок. Зникли такі хвороби, як короста, тиф, малярія, що були до революції постійними супутниками селянського життя. В колгоспах і радгоспах, відкрили постійні і сезонні дитячі ясла, що дало змогу більшості жінок брати участь у колгоспному виробництві і громадському житті.

Підвищувався освітній і культурний рівень селянства. Ще 1926 року у Васи­лівці організовано товариство «Геть неписьменність!», яке створило шість груп лік­непу. У наступні роки відкрили профтехшколу і вечірній робітфак для дорослих. Із загальноосвітніх шкіл працювали семирічна і три початкові, а з 1934 року — деся­тирічка. З п'яти довоєнних випусків близько 70 проц. юнаків і дівчат продовжували навчання у вузах і технікумах країни.