Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

у Василівці спорудили районний будинок культури із залом на 450 місць. Майже щовечора зби­ралися тут і молодь і літні люди подивитися виставу, послухати концерт самодіяль­них митців, а часто і приїжджих артистів. В селі працювали кінотеатр, 3 бібліотеки.

В пошані у юнаків і дівчат були фізкультура і спорт. Вони захоплювалися футбо­лом, волейболом, велосипедним та іншими видами спорту. Молодь брала активну участь в оборонних гуртках. У роки Великої Вітчизняної війни жителі Василівки вміло застосовували набуті військові знання в боротьбі проти німецько-фашистських загарбників.

З 20 серпня за рішенням Василівського райкому партії почалася евакуація про­мислових підприємств, техніки МТС, хліба, колгоспної худоби в глиб країни. Того ж місяця в районі створено два винищувальні батальйони в складі 650 бійців, які несли патрульну службу на лівому березі Дніпра. Третій винищувальний батальйон організовано безпосередньо у Василівці. Він мав 12 розвідувальних груп, до яких входили 74 чоловіка. Пізніше з кращих бійців цього батальйону було створено партизанський загін на чолі з комуністами О. Г. Дяченком (командир) та І.І. Гостищевим (комісар). З 11 вересня по 6 жовтня загін разом з підрозділом автоматників Червоної Армії тримав оборону на річці Лепетисі.

Після відходу регулярних частин і захоплення гітлерівцями Василівки (5 жовт­ня 1941 року) бійці загону і 200 автоматників перейшли у плавні і провадили розвід­ку в тилу ворога. У жовтні загін дрібними групами вийшов з Плавнів і роззосередився в навколишніх селах. Кожна з груп мала провадити диверсійну роботу. Проте біль­шість підпільників потрапила до рук ворога і загинула. Командир загону, втратив­ши зв'язок з групами, перейшов лінію фронту і до кінця війни перебував у діючій армії.

Протягом літа—осені 1943 року в дніпровські плавні, неподалік Василівки, було закинуто кілька радянських десантних диверсійно-розвідувальних груп. Деякі з них приземлилися і тут же прийняли бій з гітлерівцями, де і загинули. Уціліла десантна група О. І. Яценка, до якої незабаром приєдналося близько 40 патріотів з Василівки та ближніх сіл. Новоутворений партизанський загін боровся з окупантами до підходу частин Червоної Армії. У плавнях діяла диверсійна група під командуванням І. О. Панкова. Її бійці допомогли багатьом жителям Василівки вря­туватися од відправки на каторжні роботи до Німеччини.

Понад два роки тривала окупація Василівки. За цей час фашисти розстріляли 40 мирних жителів, пограбували колгоспи. Восени 1943 року гітлерівські варвари, відчуваючи що їх пануванню настає край, зруйнували приміщення МТС, будинку культури, шкіл, лікарні та інших громадських закладів і установ, спалили понад 100 хат колгоспників, робітників і службовців. Матеріальні збитки, заподіяні селу, перевищували 14 млн. карбованців.

27 жовтня 1943 року два гвардійські полки 59-ї Червонопрапорної дивізії і 526-й окремий мінометний полк 3-ї гвардійської армії 3-го Українського фронту визволили Василівку. Під час боїв за село загинуло чимало радянських воїнів, які поховані в братській могилі. Після війни їм встановлено пам'ятник.

Уславили себе в боях проти ворога на фронтах Великої Вітчизняної війни і жи­телі Василівки. Багато з них нагороджено орденами і медалями СРСР, а двоє удостоє­ні Золотої Зірки Героя. Авіаполк, яким командував В. Й. Давидков, до літа 1942 року знищив 90 літаків ворога. За успішне виконання бойових завдань його командиру присвоєне звання Героя Радянського Союзу. В. Й. Давидков зробив 434 бойові вильоти, особисто збив 20 ворожих літаків. Нині генерал-полковник авіації В. Й. Да­видков продовжує службу в Радянській Армії. У роки війни М. Д. Кравець очолював відділення розвідувального взводу танкової бригади. За виконання важливих зав­дань командування його удостоєно звання Героя Радянського Союзу. Тепер М. Д. Кравець живе і працює у Василівці.

Після визволення села Червоною Армією тут відновили роботу райком партії, райвиконком, сільська Рада та інші установи. У колгоспах були створені партійні організації. Вони очолили боротьбу населення за відбудову підприємств, колгоспів, а також житлового фонду. За допомогою трудящих Російської Федерації і республік Середньої Азії, які надіслали будівельні матеріали, техніку, 230 голів великої рога­тої худоби тощо, відродження господарства Василівки йшло успішно. Вже до 26-х роковин Великого Жовтня робітники відбудували олійницю і частково маслозавод, механізатори МТС відремонтували два трактори. У листопаді — грудні 1943 року стали до ладу електростанція, друкарня^ паровий млин тощо.

У 1944 році почалася наполеглива боротьба за урожай. План весняної сівби колгоспники перевиконали. Восени вони зібрали по 12—16 цнт озимої пшениці з га. Артілі Василівки першими в районі розрахувалися з державою по хлібопоставках, здали понад план тисячі пудів зерна. Жителі внесли півмільйона крб. на будівництво ескадрильї бойових літаків ім. Ковпака.