Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

Червоноармійські частини майже 2 місяці вели запеклі бої проти ворога за визво­лення Василівки, яка кілька разів переходила з рук в руки. Населення містечка подавало їм всебічну допомогу. Коли білогвардійці висадили в повітря міст, відрі завши відхід бронепоїздам «Радянська Росія», «Радянська Латвія», «Месник вугле­копа» та ін., понад 300 жителів на заклик червоного командування взяли участь в його відбудові. Наприкінці жовтня 1920 року частини 4-ї радянської армії вибили врангелівців з Василівки. Тут відновили діяльність волревком, який знову

Партосередок, волревком і КНС розгорнули підготовчу роботу до виборів сіль­ської та волосної Рад, які відбулися наприкінці січня 1921 року. Головою виконкому волосної Ради було обрано селянина-комуніста К. К. Роде. Проте майже протягом цілого року волвиконком не мав можливості спокійно займатися відбудовою зруйно­ваного господарства, бо махновські банди з дніпровських плавнів нападали на се­ло. Для боротьби з ними у Василівці створено Надзвичайну районну нараду в складі представників Надзвичайної повітової наради, командування і політвідділу 30-ї дивізії, уповноваженого губернської Надзвичайної комісії, воєнкома, секретаря партосередку та ін. Цей орган сприяв зміцненню Радянської влади у Василівці та навколишніх селах, провів за допомогою червоноармійських частин і місцевих жи­телів кілька успішних операцій проти махновців. Для ліквідації недобитків банд було організовано василівський загін самооборони з 160 бійців. До кінця 1922 року вони виявили і обеззброїли майже два десятки бандитів. Нарешті населення могло від­дати всі сили відбудові господарства, яка проходила в надзвичайно складній обста­новці.

Після закінчення громадянської війни у селян лишилося всього 25 пар коней, дуже мало великої рогатої худоби, зерна. Для допомоги хліборобам у проведенні вес­няних робіт 1921 року у Василівці створено волосний посівний комітет. Через пові­товий посівком він одержав кілька тисяч пудів ячменю, вівса, проса, а також 600 пу­дів картоплі. До проведення сівби були залучені бійці 30-ї Іркутської дивізії. Вій­ськові частини виділили і коней.

Зазеленіли поля. Проте влітку від посухи загинуло три чверті посівів. Населен­ня залишилося без хліба, худоба — без кормів. Насувався голод. Місцеві радянські та партійні органи вживали всіх заходів, щоб запобігти цьому лихові. Селянам з дер­жавних фондів було видано 8 тис. пудів насіння. Проте виснажені люди змогли за­сіяти тільки третину посівної площі. Зима 1921/22 року була лютою, уціліла всього половина озимини. А влітку від нової посухи загинула більша частина врожаю. Голод набрав жахливих розмірів. Якщо до початку 1922 року з 6,2 тис. жителів Василівки голодувала третина, то до середини літа — 72 проценти.

У березні партосередок і волвиконком провели селянську позапартійну конферен­цію, на якій вироблено заходи по боротьбі з голодом. Було створено волосний комі­тет допомоги голодуючим, відкрито 2 харчопункти. Вони обслуговували понад 2 тис. чоловік, насамперед дітей. Особливо виснажених дітей прикріпляли для харчування до заможних дворів. Протягом першої половини 1922 року держава надала селу понад тисячу пудів хліба, але становище лишалося тяжким.

Весною та восени наступного року 794 селянські господарства засіяли чотири п'ятих посівної площі. Цьому великою мірою сприяло землевпорядкування, прове­дене радянськими органами. Безземельним і малоземельним селянам було нарізано по 2 десятини на їдця. Решту поміщицької землі передано радгоспові (1,4 тис. деся­тин) і колективним господарствам, створеним за ініціативою і допомогою: партійного осередку 1921—1922 рр. Комуну «Трудова зоря», в якій об'єдналися 15 наймитських родин, очолив комуніст М. Кудинов. Крім неї, були невеличкий колгосп «Червона зоря» і два ТСОЗи. Тоді ж почали працювати споживче і кредитне сільськогосподар­ські товариства. Кредитне — закуповувало і продавало селянам худобу, позичало бідняцьким господарствам, яких налічувалося 43 проц., посівний матеріал, давало напрокат реманент.

Наприкінці 1924 року чимало василівських бідняків вступило до комуни «Не­заможник», яку на клопотання її членів було переведено з с. Юрківки Оріхівського району до Василівки. Тут їй виділили 490 десятин землі та кілька приміщень в зам­ку. Головою комуни був Я. Богуславський, секретарем партосередку І. Ліщина.

Василівський райком партії, утворений навесні 1923 року, і сільський партійний осередок, який мав 24 члени і кандидати у члени партії, повсякденно займалися пи­таннями розвитку сільського господарства, кустарної промисловості, кооперативної торгівлі. Вони подавали дійову допомогу колективним господарствам і кооператив­ним підприємствам. Одночасно через податкову політику партійні і радянські ор­гани всіляко обмежували приватних торговців, власників кустарних майстерень, яких в роки непу розвелося багато. Наприкінці відбудовного періоду в селі було 13 приватних крамничок, працювали 2 парові млини і 5 вітряків, 2 олійні, стільки ж крупорушок, 8 кузень, 4 столярні майстерні, бондарня, чинбарня тощо2. У Василівці тричі на тиждень збиралися базари, двічі на рік — ярмарки.