Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

Набагато краще пішли справи в 1945 році. Колгоспи засіяли понад 70 проц. посівних площ, а середня врожайність зернових по всіх артілях підвищилася до 9—12 цнт. Особливо порадувала озима пшениця, що дала по 12—17 цнт з га. Тва­ринницькі ферми одержали від колгоспів Російської Федерації понад 400 телят і кілька десятків корів. Відроджувати тваринництво жителям села допомагали й кол­госпники Азербайджану. Вони надіслали сотні поросят і ягнят. У свою чергу, ком­сомольці Малої Білозерки допомагали відбудовувати Дніпрогес і заводи

Працьовиті руки трудівників колгоспів змушували добре родити виснажену, спустошену в роки війни землю. У 1947 році Л. Г. Палюткіна виростила і зібрала по 25,1 цнт насіння соняшнику з га. За високий урожай цінної технічної культури їй присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. Наступного року ланки О. Т. Шуль­ги, В. Д Росик, М. Т. і К. Т, Білок з колгоспу ім. Будьонного зібрали на своїх ділянках по 25—30 цнт озимої пшениці з га. їх натхненна праця також була помі­чена і відзначена. Ланкова О. Т. Шульга одержала Золоту Зірку Героя Соціалістич­ної Праці, інші — орден Леніна, За здобуття високих врожаїв 25 колгоспниць артілі в 1949 році були нагороджені орденами й медалями Радянського Союзу.

До 1950 року виробництво валової продукції в колгоспах села вже досягло до­воєнного рівня. Проте невеликі розміри господарств не давали змоги повністю вико­ристати техніку, добре спланувати сівозміни, а також виділити достатню кількість коштів на спорудження механізованих тваринницьких ферм. Тому в 1950 році від­булось укрупнення артілей. Замість 15 їх стало б. За кожною з них закріплено по 3—5 тис. га землі. За роки п'ятої п'ятирічки (1950—1955) колгоспи економічно зміц­ніли. Врожайність зернових з га піднялася до 21,7 цнт. У 1958 році відбулося друге укрупнення колективних господарств. З 6 створено 4 артілі: «Дружба», ім. Калі- ніна, ім. Чапаєва та «Прапор». Пізніше (1964 р.) колгосп «Прапор» перетворено в радгосп з тією ж назвою. За ним закріпили 5,7 тис. га угідь, у т. ч. 112 га саду.

В роки семирічки внаслідок недоліків у керівництві сільським господарством виробництво зернових в колгоспах Малої Білозерки дещо знизилося. Середня вро­жайність становила близько 17 цнт. І тільки 1964 року вона піднялася до 22 цнт, а в окремих господарствах («Дружба», «Прапор») досягла 27 центнерів.

Керуючись рішеннями березневого (1965 р.) Пленуму ЦК КПРС, XXIII з'їзду КПРС і ХХШ з'їзду КП України, парторгаиізації колгоспів та радгоспу «Прапор» взялися за виправлення допущених помилок, Перш за все було переглянуто і впо­рядковано структуру посівних площ, поліпшено агрокультуру ланів, зміцнено кормову базу тваринництва. У 1969 році з 244 комуністів села дві третини працю­вали в сфері матеріального виробництва. Були створені штаби масово-політичної роботи, агітпункти, особливу увагу звернено на гласність і дійовість соціалістич­ного змагання. Під час жнив штаби у спеціальних бюлетенях висвітлювали хід зма­гання. Про успіхи передовиків розповідалося в стінгазетах, «блискавках». Пере­можцям вручали червоні вимпели і заохочувальні премії. Усе це дало позитивні результати: за чотири роки нової п'ятирічки врожайність зернових значно зросла і в 1969 році, незважаючи на несприятливі погодні умови, перевищила 21 центнер.

Істотні зміни відбулись і в розвитку тваринництва. Поголів'я великої рогатої худоби протягом 1966—1969 рр. збільшилося з 7,5 до 9,3 тис. голів. Поліпшився догляд за худобою. Раніше дояркам, свинаркам доводилося майже всю роботу вико­нувати вручну. Впровадження механізації — електродоїння, автопоїння, вивезен­ня гною тощо — не тільки полегшує працю тваринників, а й докорінно змінює її характер, робить її різновидністю індустріальної праці. Нині в тваринництві меха­нізовано 80 проц. трудомістких робіт, а,в рільництві майже 100 процентів.

У селі розвиваються народні ремесла. Сільські майстри виготовляють чудовий полив'яний посуд — глечики, макітри, квітники, прикрашені українським націо­нальним орнаментом.

Чимало жителів Малої Білозерки брало участь у спорудженні шахт Запорізь­кого залізорудного комбінату № 1, що почалося 1960 року поблизу села. А з 1969 року частина колгоспників стала гірниками і видає на-гора залізну руду високої якості.

Успішний розвиток господарства забезпечив значне підвищення добробуту і культури трудящих. У післявоєнний час в селі споруджено понад 500 цегляних або ж шлакобетонних будинків під шифером та черепицею. Колгоспи і радгоспи подають індивідуальним забудовникам велику допомогу матеріалами. За планом, розробленим виконкомом Ради, споруджено кілька багатоповерхових будинків з усіма комунальними вигодами, завершується будівництво приміщення меліора­тивної станції, великого ставка.

На свої заробітки, що перевищують в середньому 100 крб. на місяць, трудів­ники села купують у магазинах нові меблі, мотоцикли, холодильники тощо. 1969 року їм було продано товарів на 2,6 млн. крб. У двох сільських книгарнях вони можуть придбати сільськогосподарську і художню літературу. Багато книжок з різних галузей знань щороку закуповують 4 бібліотеки села, які мають вже ЗО тис. томів. Серед їхніх найактивніших читачів є робітники, колгоспники, лікарі, вчи­телі тощо.

В Малій Білозерці налічується понад 250 чоловік сільської інтелігенції. У селі є 6 лікарів, а всього в лікарні (на 125 ліжок), амбулаторії, 5 фельдшерських пунктах і аптеці працюють близько 50 чоловік з вищою і середньою медичною освітою.