Кам'янське
На основі загального піднесення колгоспного виробництва з кожним роком підвищується добробут трудящих. Середньомісячний заробіток колгоспника дорівнює 100 крб. На зароблені гроші 380 сімей придбали телевізори, понад 100 — мотоцикли, 23 — легкові автомобілі тощо. У Кам'янському провадиться інтенсивне житлове будівництво: за післявоєнні роки тут споруджено понад 530 будинків. Колгосп всіляко допомагає індивідуальним забудовникам кредитами і матеріалами.
Пасажири, які їдуть в комфортабельних автобусах, легкових автомобілях по автомагістралі Москва — Сімферополь, милуються мальовничою
Кам'янське стає красивим, добре впорядкованим селом. І далі триває капітальне та житлове будівництво, споруджуються громадські приміщення, прокладаються нові лінії водопроводу.
Сільська Рада і її актив, правління колгоспу докладають багато зусиль, щоб дедалі кращим ставало побутове, медичне і культурне обслуговування населення. В селі відкрито 2 медпункти, пологовий будинок. У школах — середній, інтернаті та початковій — навчається близько тисячі учнів, працюють 77 учителів. За період з 1957 по 1969 рік середню освіту здобули близько 700 мешканців села. Десятки жителів навчаються заочно в технікумах і вузах країни. У Кам'янському відкрито філіали районної музичної та дитячої спортивної шкіл.
Кам'янське стає селом високої культури. Саме в ньому у жовтні 1966 року громадськість і культпрацівники області запалили факел фестивалю самодіяльного мистецтва на Запоріжжі, присвяченого 50-річчю Радянської влади. Самодіяльні артисти підготували яскраві концертні програми, присвячені 100-річчю з дня народження В. І. Леніна. Активно працюють лектори сільської організації товариства «Знання», колективи 2-х бібліотек. Для координації масовочіолітичної роботи в селі створено громадську раду.
Натхненниками й організаторами усіх добрих справ у Кам'янському є 80 комуністів, які об'єднані в 3-х партійних організаціях, а також 150 комсомольців. Комуністи й комсомольці виховують трудівників села, зокрема молодь, на славних традиціях батьків. Проводжаючи юнаків до Радянської Армії, трудящі дають їм наказ: свято оберігати мирну працю нашого народу, берегти як зіницю ока недоторканність кордонів Вітчизни. І молоді воїни з честю виконують цю настанову. У 1969 році в бою з порушниками далекосхідного кордону відзначився комсомолець Володимир Наконечний. За мужність і відвагу Батьківщина нагородила його орденом Червоної Зірки. Одужавши після поранення, В. І. Наконечний працює тепер у колгоспі шофером.
У Кам'янському свято шанують пам'ять про героїв, які в роки громадянської та Вітчизняної воєн загинули в грізній борні з ворогами, захищаючи Радянську владу. Піонери й школярі налагодили з їхніми близькими зв'язки, дбайливо доглядають братську могилу. На ній споруджено величний меморіальний ансамбль, скорботна постать Матері стоїть на вічній варті біля священного поховання своїх синів. В урочисті дні юна зміна проголошує тут клятву на вірність Партії і Вітчизні.
Кам'янське — звичайне село на Запоріжжі, на нашій Радянській Україні. Живуть у ньому працьовиті люди. Свій колгосп, звідки щороку йдуть у засіки Батьківщини добірна пшениця й золотава кукурудза, молоко і м'ясо, овочі і фрукти, трудівники любовно назвали «Заповітом Леніна». Кам'янці прагнуть жити, працювати, творити так, як заповідав Ілліч.
