Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

У 1944 році в селі налічувалося 20 коней, близько 530 голів великої рогатої худоби. Більшість цієї худоби прислали братні республіки, а решту зберегло насе­лення, переховуючи її в дніпровських плавнях. Орали здебільшого кіньми і коро­вами, хліб збирали серпами та косами. Працювали лише 5 жниварок, відремонто­ваних сільськими ковалями. Незважаючи на величезні труднощі, янчекрацькі кол­госпники першими в області завершили косовицю зернових, багато хліба здали дер­жаві понад план. Возили зерно на коровах до станції Попове, а також носили

Жителі піднімали з руїн господарські приміщення, культурно-освітні заклади. Вже 1944 року на сцені відбудованого молоддю клубу гуртківці поставили п'єси «Безталанна» І. Карпенка-Карого, «На перші гулі» С. Васильченка та інші.

З величезною радістю зустріли звістку про перемогу жителі Кам'янського (так називалося село з травня 1945 року). Поверталися до рідних осель фронтовики. Не всі дочекалися своїх близьких: 256 чоловік загинули, захищаючи Вітчизну. Багато поранених залишилося інвалідами. Але всі, хто міг працювати, відразу ста­вали поруч із земляками, які вели наполегливу боротьбу за відродження села і господарства артілей. В перших рядах йшли механізатори — чоловіки й дівчата. Тракторна бригада, яку очолював М. К. Олексієнко, першою завершила весняну сівбу 1946 року, вона була премійована. На збиранні врожаю особливо відзначи­лася трактористка М. Й. Григоренко.

Завдяки напруженій і невтомній праці колгоспників та механізаторів Василівської МТС уже 1947 року артілі села освоїли всі довоєнні посівні площі. 1950 року в селі створено машинно-тваринницьку станцію, яка допомагала колгоспникам меха­нізувати тваринницькі ферми. Пізніше її реорганізовано в ремонтно-технічну станцію, а потім перетворено на механічну майстерню колгоспу «Заповіт Леніна». Цей колгосп (спочатку називався «Пам'ять Леніна») утворено 1951 року на базі трьох колишніх невеликих артілей. За ним закріпили понад 5,8 тис. га землі. Укруп­нення господарства дало позитивні наслідки. На кінець п'ятої п'ятирічки врожайність зернових в артілі зросла до 16,5 цнт з га. В два рази збільшилося поголів'я ху­доби.

Створення сталої кормової бази і поліп­шення породності худоби забезпечили значне піднесення продуктивності тваринництва. За три роки (1955—1958) виробництво молока в артілі зросло майже втричі, а м'яса — в сім разів. Добре родили в колгоспному саду яблу­ка, груші, кісточкові. За успіхи в розвитку сільськогосподарського виробництва чимало передовиків артілі нагороджено орденами і медалями СРСР, зокрема свинарку О. В. Кириченко — орденом Трудового Червоного Пра­пора.

Запорукою господарських успіхів стала наполеглива організаторська та ви­ховна робота партійної організації. На кожній фермі, в бригадах проходили наради, раз на місяць підводилися підсумки змагання. Переможців відзначали преміями, цінними подарунками, передовим колективам вручався перехідний Червоний пра­пор. Парторганізація постійно дбала про поліпшення умов праці, про змістовний від­починок колгоспників. У кожному польовому стані збудували добротні будинки механізаторів, на фермах обладнали червоні кутки, кімнати відпочинку, їдальні. Відчуваючи постійну турботу, люди працювали з повною віддачею.

Дійову допомогу колгоспники одержували від шефів — колективу тресту «Запоріжрудбуд». Виділивши потужну техніку, вони спорудили 2 насосні станції, 2 басейни на 13 тис. кубометрів води, магістральний канал довжиною 2,7 тис. м, трубопроводи загальною протяжністю 3,5 тис. м. 1967 року в колгоспі за допомогою шефів споруджено зрошувальну систему на площі 1,1 тис. га. Тепер ніякі степові суховії не страшні посівам кукурудзи, плантаціям городини.

Парторганізація і правління артілі творчо поставилися до виконання рішень березневого (1965 р.) Пленуму ЦК КПРС, XXIII з'їзду партії. Перш за все значно поліпшено технічну оснащеність господарства. Протягом 4-х років поточної п'яти­річки кількість тракторів збільшилася до 50, комбайнів — до 20, автомашин — до 22. Постійну увагу приділяють тут доборові, підготовці і використанню кадрів. У 1969 році в артілі трудилося 32 спеціалісти сільського господарства з вищою і середньою спеціальною освітою, близько 100 механізаторів. З 57 комуністів колгоспу дві тре­тини зайнято безпосередньо на вирішальних ділянках виробництва. За наслідками соціалістичного змагання між виробничими колективами тракторній бригаді, яку очолює комуніст В. М. Келембет, присвоєно високе звання колективу комуністич­ної праці. Головний агроном колгоспу І. П. Гавриленко був делегатом III Всесоюз­ного з'їзду колгоспників.

За прикладом трудівників радгоспу «Перемога» колгосп «Заповіт Леніна» від­крив свій загальний, а кожен колгоспник — особистий рахунок для дострокового виконання п'ятирічки, а також на честь 100-річчя з дня народження В. І. Леніна. Широко розгорнулося ювілейне змагання серед доярок, які прагнуть достроково виконати п'ятирічний план продажу молока державі. їхні трудові досягнення під­тверджують реальність намічених рубежів: протягом 4 років п'ятирічки колгосп продав державі понад план близько 1 тис. тонн молока. Перед у ювілейному соціа­лістичному змаганні вели доярки К. 3. Вайло, Г. Г. Рибалко, В. М. Довженко та інші.