У 1944 році в селі налічувалося 20 коней, близько 530 голів великої рогатої худоби. Більшість цієї худоби прислали братні республіки, а решту зберегло населення, переховуючи її в дніпровських плавнях. Орали здебільшого кіньми і коровами, хліб збирали серпами та косами. Працювали лише 5 жниварок, відремонтованих сільськими ковалями. Незважаючи на величезні труднощі, янчекрацькі колгоспники першими в області завершили косовицю зернових, багато хліба здали державі понад план. Возили зерно на коровах до станції Попове, а також носили
Жителі піднімали з руїн господарські приміщення, культурно-освітні заклади. Вже 1944 року на сцені відбудованого молоддю клубу гуртківці поставили п'єси «Безталанна» І. Карпенка-Карого, «На перші гулі» С. Васильченка та інші.
З величезною радістю зустріли звістку про перемогу жителі Кам'янського (так називалося село з травня 1945 року). Поверталися до рідних осель фронтовики. Не всі дочекалися своїх близьких: 256 чоловік загинули, захищаючи Вітчизну. Багато поранених залишилося інвалідами. Але всі, хто міг працювати, відразу ставали поруч із земляками, які вели наполегливу боротьбу за відродження села і господарства артілей. В перших рядах йшли механізатори — чоловіки й дівчата. Тракторна бригада, яку очолював М. К. Олексієнко, першою завершила весняну сівбу 1946 року, вона була премійована. На збиранні врожаю особливо відзначилася трактористка М. Й. Григоренко.
Завдяки напруженій і невтомній праці колгоспників та механізаторів Василівської МТС уже 1947 року артілі села освоїли всі довоєнні посівні площі. 1950 року в селі створено машинно-тваринницьку станцію, яка допомагала колгоспникам механізувати тваринницькі ферми. Пізніше її реорганізовано в ремонтно-технічну станцію, а потім перетворено на механічну майстерню колгоспу «Заповіт Леніна». Цей колгосп (спочатку називався «Пам'ять Леніна») утворено 1951 року на базі трьох колишніх невеликих артілей. За ним закріпили понад 5,8 тис. га землі. Укрупнення господарства дало позитивні наслідки. На кінець п'ятої п'ятирічки врожайність зернових в артілі зросла до 16,5 цнт з га. В два рази збільшилося поголів'я худоби.
Створення сталої кормової бази і поліпшення породності худоби забезпечили значне піднесення продуктивності тваринництва. За три роки (1955—1958) виробництво молока в артілі зросло майже втричі, а м'яса — в сім разів. Добре родили в колгоспному саду яблука, груші, кісточкові. За успіхи в розвитку сільськогосподарського виробництва чимало передовиків артілі нагороджено орденами і медалями СРСР, зокрема свинарку О. В. Кириченко — орденом Трудового Червоного Прапора.
Запорукою господарських успіхів стала наполеглива організаторська та виховна робота партійної організації. На кожній фермі, в бригадах проходили наради, раз на місяць підводилися підсумки змагання. Переможців відзначали преміями, цінними подарунками, передовим колективам вручався перехідний Червоний прапор. Парторганізація постійно дбала про поліпшення умов праці, про змістовний відпочинок колгоспників. У кожному польовому стані збудували добротні будинки механізаторів, на фермах обладнали червоні кутки, кімнати відпочинку, їдальні. Відчуваючи постійну турботу, люди працювали з повною віддачею.
Дійову допомогу колгоспники одержували від шефів — колективу тресту «Запоріжрудбуд». Виділивши потужну техніку, вони спорудили 2 насосні станції, 2 басейни на 13 тис. кубометрів води, магістральний канал довжиною 2,7 тис. м, трубопроводи загальною протяжністю 3,5 тис. м. 1967 року в колгоспі за допомогою шефів споруджено зрошувальну систему на площі 1,1 тис. га. Тепер ніякі степові суховії не страшні посівам кукурудзи, плантаціям городини.
Парторганізація і правління артілі творчо поставилися до виконання рішень березневого (1965 р.) Пленуму ЦК КПРС, XXIII з'їзду партії. Перш за все значно поліпшено технічну оснащеність господарства. Протягом 4-х років поточної п'ятирічки кількість тракторів збільшилася до 50, комбайнів — до 20, автомашин — до 22. Постійну увагу приділяють тут доборові, підготовці і використанню кадрів. У 1969 році в артілі трудилося 32 спеціалісти сільського господарства з вищою і середньою спеціальною освітою, близько 100 механізаторів. З 57 комуністів колгоспу дві третини зайнято безпосередньо на вирішальних ділянках виробництва. За наслідками соціалістичного змагання між виробничими колективами тракторній бригаді, яку очолює комуніст В. М. Келембет, присвоєно високе звання колективу комуністичної праці. Головний агроном колгоспу І. П. Гавриленко був делегатом III Всесоюзного з'їзду колгоспників.
За прикладом трудівників радгоспу «Перемога» колгосп «Заповіт Леніна» відкрив свій загальний, а кожен колгоспник — особистий рахунок для дострокового виконання п'ятирічки, а також на честь 100-річчя з дня народження В. І. Леніна. Широко розгорнулося ювілейне змагання серед доярок, які прагнуть достроково виконати п'ятирічний план продажу молока державі. їхні трудові досягнення підтверджують реальність намічених рубежів: протягом 4 років п'ятирічки колгосп продав державі понад план близько 1 тис. тонн молока. Перед у ювілейному соціалістичному змаганні вели доярки К. 3. Вайло, Г. Г. Рибалко, В. М. Довженко та інші.
Добре працюють хлібороби артілі, які щороку збирають по 4—5 тис. тонн добірного зерна. Середня врожайність зернових дорівнює 23 цнт з га. Середньорічний грошовий прибуток господарства становить 1,2 млн. карбованців. Завдяки міцній економічній базі колгосп провадить широке капітальне будівництво. Тут споруджено добре обладнані і механізовані тваринницькі містечка, механічні майстерні, криті механізовані токи, вальцьовий млин, олійницю.