Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

1933 року колгоспи в кращі строки провели жнива, вчасно закінчили осінню сівбу, повністю засипали насіннєві та фуражні фонди. Поступово зміцнювалася економіка артілей, підвищувалася культура землеробства. Вже в середині 30-х років 80 проц. посівних площ обробляли трактори, 40 проц. врожаю збирали і обмо­лочували комбайни Василівської МТС. 1936 року колгоспи збирали в середньому по 16 цнт зернових з га. Того ж року колгоспники одержали на трудодень по 5,5 кг хліба та по 2 крб. грішми.

У передвоєнні роки в селі виросло чимало передовиків виробництва — ріль­ників, тваринників, механізаторів. Наслідуючи приклад Паші

Невпинно зростала політична активність селян. Вони жваво обговорювали проект Конституції СРСР. В обстановці великого політичного і трудового піднесення відбулися вибори до Верховної Ради СРСР (1937 р.) і Верховної Ради УРСР (1938 р.). Колгоспники Янчекрака своїм представником до парламенту республіки послали передового чабана сусідньої артілі ім. МОДРу М. П. Сердюка, нагородженого в 1936 році орденом Леніна.

У 1939—1940 рр. мешканці села брали участь в прокладенні дороги Запо­ріжжя — Мелітополь, яка пройшла через Янчекрак і сполучила його з обласним цен­тром. Це сприяло пожвавленню економічного і духовного життя в селі. Змінювався і зовнішній вигляд Янчекрака. На місці колишніх землянок споруджено 60 доброт­них будинків, решту хат капітально відремонтовано. Вулиці і майдани обсаджено деревами, кущами. Відкрито пошту, кілька магазинів і чайну, а також аптеку, пологовий будинок тощо.

Успішно здійснювалося обов'язкове чотирирічне, а потім і семирічне навчання. Вже 1932 року село мало семирічну школу, 1939 року відкрито десятирічку. В шко­лах навчалося 850 дітей, працювало 32 вчителі. Велика увага зверталася на фізичне виховання і гартування молоді. Постійною увагою були оточені найменші мешканці: для них у кожному колгоспі відкрили дитячі ясла.

Цікавішим і змістовнішим стало культурне життя. В Янчекраці діяли 3 кол­госпні клуби, на сценах яких аматори виступали з концертами, виставами. Особ­ливо подобалися жителям вистави драмгуртківців з колгоспу «Пам'ять Леніна», концерти сільського струнного оркестру. Напередодні війни почалося спорудження великого будинку культури. Всім господарським і культурним будівництвом керу­вала територіальна партійна організація, яка лише за один 1939 рік збільшилася на 10 чоловік.

Коли почалася Велика Вітчизняна війна, комуністи очолили перебудову гос­подарства на воєнний лад. На зміну тим, хто пішов на фронт, стали жінки, літні люди. Вони працювали в полі, брали участь в оборонних роботах. Для боротьби з ворожими парашутистами в селі створили винищувальний загін. У зв'язку з на­ближенням фронту частину техніки, худоби і хліба евакуювали на схід. Туди ж виїхало й чимало колгоспників.

5 жовтня 1941 року Янчекрак захопили гітлерівці. Фашистські варвари розстрі­ляли голову сільської Ради комуніста Ф. Г. Пономаря, колгоспного активіста А. О. Михайленка, вчителя П. Я. Кудрявцева, бухгалтера А. Г. Ведмедя, всього 25 чоловік. Протягом двох років окупації вороги розграбували артільні господар­ства, вивезли 400 голів худоби, багато техніки тощо.

Жителі застосовували різні форми опору фашистам: всіляко уникали мобілі­зації на каторжні роботи до Німеччини, тікали в плавні, саботували сільськогоспо­дарські роботи. Незважаючи на смертельну небезпеку, вони всіляко допомагали полоненим червоноармійцям, яких гнали через село. Місцеві жителі Г. Н. Мовчан і Д. Л. Сапа збирали для них одяг. К. Ю. Павленко, Н. В. Бут, Ф. М. Сапа, М. К. Колінько та інші під час зупинки військовополонених на ночівлю організували кілька втеч. Селяни подавали допомогу партизанам.

День визволення настав. 16 жовтня 1943 року частини 59-ї дивізії 3-ї гвардій­ської армії (командуючий двічі Герой Радянського Союзу генерал-лейтенант Д. Д. Ле- люшенко) зламали опір фашистів, що намагалися утриматися на правому березі річки Янчекрака, і штурмом оволоділи селом. У тих боях відзначилися, зокрема, розвідники під командуванням Героя Радянського Союзу капітана В. Н. Бахирєва. Вони вийшли в тил фашистам і, підпаливши міст через річку, відрізали ворогові шлях до відступу. В боях за визволення села загинуло 70 воїнів Червоної Армії.

Відступаючи, гітлерівці намагалися погнати з собою населення, але всі, хто міг, сховалися у плавнях. Повернувшись в село після його визволення, жителі побачили тут попіл та згарища: фашисти спалили всі громадські і більшість житло­вих будинків. Загальна сума збитків, завданих селу окупантами, перевищила 31 млн. крб. Ще диміли згарища, а жи­телі вже взялися за відбудовні роботи: копали землянки, ре­монтували школи, допомагали саперам наводити переправу через річку, лагодили шляхи, щоб прискорити просування радянських військ.