Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

пристані вони щороку відправляли на продаж десятки барж з пшени­цею, торгували хлібом і в Балках. З 1877 року тут двічі на рік збиралися дводенні ярмарки. Куркулям і багатим торговцям належали в селі 3 хлібні комори, 14 вина­рень, 3 корчми, 4 оптові горілчані склади, а також 16 мануфактурних, бакалійних та галантерейних крамниць і складів, лісосклад.

Особливо нажилися куркулі на спекуляціях хлібом під час російсько-японської війни. Становище ж основної маси селянства, внаслідок

У роки першої російської революції соціал-демократична агітація на селі знач­но посилилася. 1905 року тут поширювалися прокламації та листівки Севастополь­ського комітету РСДРП «До всього цивілізованого світу!», «До всіх!», «До грома­дян!», «Товариші матроси!» їх доставляли у Балки чорноморські матроси С. Широчкін і К. Гнідий. Вони ж поширили і звернення ЦК РСДРП «Селяни, до вас наше слово!», яке закликало до ліквідації поміщицького землеволодіння революційним шляхом.

Революційні заклики справляли велике враження на селянську бідноту, яка піднімалася на боротьбу. Але її виступи мали здебільшого стихійний характер. Так, 20—21 грудня 1905 року багато балківчан разом з селянами Павлівки взяло участь у розгромі економії Кам'яна Балка поміщика Тарновського. Вони забрали в еконо­мії хліб і худобу, підпалили винокурню, садибу. Поліцейського та урядника, що приїхали провадити дізнання, вигнали. Щоб придушити заворушення, губернські власті послали солдатів. Селян відшмагали різками, а керівників «бунту» судили. Балківчан М. М. Чуба і його сина Олександра за вироком судової палати було висла­но у Вологодську губернію, а І. В. Мірошниченка, С. П. Кобиляцького та К. А. Куцевола — засуджено до чотирирічного тюремного ув'язнення. ї все ж селяни не ско­рилися. Місцеві жителі І. Листопад та В. Мікешин вчинили замах на урядника. їх судили і розстріляли.

Після цих подій до села щотижня навідувався ескадрон козаків. Та це не допо­магало. Виступи селян тривали і в наступні роки. Біднота рішуче протестувала проти запровадження столипінської аграрної реформи, що прирекла її на цілковите розо­рення. Напередодні першої світової війни у Балках з 1056 господарств 159 були без­земельними, 20 мали менше 1 десятини, 214 — від і до 5 і 223 — від 5 до 10 десятин. Отже, з 1884 по 1914 рік процент бідняцьких дворів у селі збільшився з 43,5 до 58,3. Майже всі вони не мали ні тягла, ні реманенту, а тому значну частину землі мусили здавати в оренду куркулям. Понад 30 бідняцьких родин продали свої наділи і у пошу­ках кращої долі виїхали на Дон, Урал та в інші місця Росії. У 160 родинах всі пра­цездатні на цілий рік йшли на заробітки. Решта бідноти наймитувала у куркулів.

Селян експлуатували й грабували не тільки багатії, а й держава. Вона здирала з них подушний, поземельний та інші податки. Платили балківчани і земський пода­ток, який нібито йшов на будівництво та утримання лікарень, шкіл тощо. Проте грошей брали багато, а робили мало. Так, 1914 року у Балківській волості з на­селенням у 31,8 тис. чоловік була одна-едина амбулаторія. Медичну допомогу хво­рим подавали лікар і 3 фельдшери.

У 1907 році в селі працювали 3 земські училища, церковнопарафіяльна школа та школа грамоти, які відвідували 418 дітей. Але тільки третина хлопчиків і дівча­ток закінчувала курс навчання. Діти бідняків через нестатки ходили до школи один рік або зовсім не вчилися. Лише третина населення вміла читати й писати. 1903 року Мелітопольське повітове земство відкрило у Балках маленьку бібліотеку з кілька­сот російських книжок, переважно релігійного змісту.

Злидні, темрява не давали селянам змоги повною мірою виявити природний творчий хист. Та все ж у селі було чимало народних умільців, зокрема майстрів обробки металу. Вони працювали в невеличкій майстерні, яку місцеві жителі гучно називали ливарним заводом. Там виготовляли букери, віялки, плуги, ремонтували сільськогосподарський інвентар. Були також 2 кустарні гончарні підприємства, де виробляли макітри, глечики та інший посуд. Його розписували рослинним і.геомет­ричним орнаментом. Найбільшого поширення набрали виготовлення домотканого конопляного полотна і плетіння корзин, прикрашених національним орнаментом.

Світова імперіалістична війна згубно вплинула на господарське життя Балок. Селянські господарства, позбавлені робочих рук і тягла, розорялися. Майже зникли товари першої потреби, нестримно зростала дорожнеча. Стогін і плач лунали в сі­м'ях, які одержали звістки про загибель на фронті своїх близьких і рідних.

На початку березня 1917 року до Балок повернулися брати Петро і Михайло Миньки, В. Малиш, які самовільно пішли з фронту, а також учитель І. С. Опанасенко. Від них селяни дізналися про Лютневу революцію і повалення самодержавства.

І. С. Опанасенко налагодив зв'язки з більшовиками Олександрівська. Було скликано селянський сход, який під тиском бідняків і середняків ухвалив забрати у поміщиків землю та майно і розподілити між селяна­ми, причому давати і на «хусточки», тобто не тільки чоловікам, а й жін­кам. Однак здійснити це рішення дала змогу тільки перемога Великої Жовтневої соціалістичної революції.