тощо. Ця продукція йшла до багатьох міст нашої країни. В артілі трудилося близько 900 робітників. Крім неї, діяло ще 3 артілі промислової кооперації. Одна з них виробляла цеглу та гончарний посуд, дві інші — харчові продукти.
На початку другої п'ятирічки на базі «Міжрайшовку», що займався заготівлею промислових коконів, в Молочанську створено перший на Україні гренажний завод. Він став базою для організації шовківництва на півдні республіки. У передвоєнні завод давав близько 6 тис. коробок грени і заготовляв до 9 тис. кг коконів. 1941 року розпочалося спорудження нового гренажного підприємства, яке мало бути
Наприкінці 20-х і протягом 30-х років сталися величезні перетворення і в сільському господарстві. Було створено три колгоспи — ім. Дзержинського, їм. Ворошилова та «Червона нива». За допомогою Молочанської МТС вони добилися значних успіхів у розвитку рільництва і тваринництва. 1940 року артілі зібрали пересічно по 19 цнт зернових і бобових культур з га. На трудодень колгоспники одержували в середньому по 3 крб. грішми та по 4 кг хліба.
1932 року з Гуляйполя до Молочанська переведено державну племінну конюшню, яка займалася поліпшенням поголів'я коней як на племінних, так і на товарних фермах області. В селищі було засновано також державний племінний розплідник великої рогатої худоби — один з 17-ти, створених в країні на здійснення постанови
Пленуму ЦК ВКП(б) 1934 року «Про поліпшення і розвиток тваринництва». Тут проводилася селекційно-племінна робота по вдосконаленню червоної степової породи великої рогатої худоби. Племінних теличок і бичків передавали колгоспам і радгоспам. Багато з них було представлено на Всесоюзній сільськогосподарській виставці. З Молочанського плодорозсадника колективні господарства Запорізької області, населення міст і сіл Токмацького та сусідніх районів одержували нові сорти плодових дерев та декоративних рослин.
Розширення в роки довоєнних п'ятирічок старих підприємств, заснування нових обумовило зростання селища, поліпшення його благоустрою, розвиток культури. Цьому значною мірою сприяло й те, що з 1924 по 1939 рік Молочанськ був центром великого району, до складу якого входило 200 населених пунктів. У 1938 році Молочанськ віднесено до розряду міст районного підпорядкування. Напередодні Великої Вітчизняної війни тут проживало 12 тис. чоловік. Центр міста прикрашали будівлі кінотеатру, клубу обозного заводу, палацу піонерів, районного універмагу тощо.
Тут же розкинулися мальовниче озеро, яке взимку правило за каток, і впорядкований парк. У двоповерховому будинку, оточеному фруктовим садом, розміщувалися дитячі ясла. Молочанськ електрифіковано і радіофіковано. В ньому діяло три порівняно невеликі електростанції і потужний радіовузол.
Працювали медичні заклади — районна лікарня на 82 ліжка, а також поліклініка і дитяча консультація. Серед 20 лікарів було чимало чудових спеціалістів, зокрема окуліст кандидат медичних наук Б. Л. Радзіховський (нині відомий учений).
Партійна організація, місцева Рада неослабну увагу приділяли культурному будівництву. Завдяки зусиллям учителів, партійного і радянського активу до 1935 року було ліквідовано неписьменність серед дорослого населення. Напередодні війни працювали 4 середні і 3 семирічні школи, в яких навчалося близько б тис. дітей, а також ветеринарний і зоотехнічний технікуми, медична школа і школа механізації сільського господарства.
Трудящі проводили своє дозвілля у 5 профспілкових і 2 колгоспних клубах, де щотижня виступали з виставами і концертами місцеві аматори, а також на стадіоні. Футбольна команда, яка в основному складалася з молоді обозного заводу, вважалася однією з найсильніших не лише в районі, а й в області. Неабияку популярність у жителів Молочанська, Великого Токмака і навколишніх сіл мали кінно-спортивні змагання, що проводилися на іподромі.
В неділю 22 червня 1941 року чимало поклонників місцевої футбольної команди і любителів кінного спорту з нетерпінням чекали початку змагань. Багато з них завчасно придбало квитки. Настрій був святковий. І раптом — страшна звістка про напад на нашу країну гітлерівської Німеччини. У Молочанську почалася мобілізація призовників і запис добровольців до лав Червоної Армії. З наближенням фронту місто раз у раз зазнавало бомбардувань. Робітничі колективи і промислові підприємства евакуювалися в глиб країни. Найцінніші машини й механізми обозного заводу ім. Лепсе вивезено до станції Котлубанка Оренбурзької області, де продовжувався випуск продукції для потреб фронту.
Винищувальний батальйон, створений за рішенням райкому партії, 5 жовтня відійшов разом з частинами Червоної Армії. Того ж дня фашисти окупували Молочанськ. Завмерло наполовину спустіле місто. Лише невеличка купка зрадників, переважно з колишніх заможних німців-колоністів, зустріла гітлерівців хлібом-сіллю. Вони ж пішли служити до міської управи та біржі праці. У Молочанську зосереджувалися значні сили есесівців і поліції, які проводили каральні експедиції у навколишні села. З допомогою зрадників вони схопили і розстріляли кілька комуністів і радянських працівників, що проводили антифашистську пропаганду серед населення. Від рук ворога загинули Д. Г. Колосов — колишній член Молочанського ревкому, І. В. Кирєєв —