Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

Революційні події в країні, страйки в Гальбштадті налякали німецьких заводчи­ків і куркулів. Вони посилили охорону своїх підприємств і господарств, готуючись силою зброї захищати награбовані багатства.

У період спаду революції соціал-демократи Гальбштадта продовжували напо­легливу роботу серед мас. Про зростання їхнього впливу на трудящих свідчить той факт, що під час виборів до III Державної думи в 1907 році виборщиком від робіт­ників заводу Франца і Шредера було обрано більшовика В. Г. Писклова — керів­ника профспілки металістів.

Напередодні першої світової війни в Гальбштадті налічувалося близько тисячі жителів, з них половина — німці, решта—представники корінної національності. Під час проведення столипінської аграрної реформи чимало німців-колоністів ще більше розбагатіло, а бідняцькі господарства зовсім занепали. 39 куркулів Гальб­штадта скупили у розорених селян Бердянського, Мелітопольського, Феодосійського повітів, а також на Кубані і в Терській області 56,3 тис. десятин землі, майже по 1,5 тис. десятин на двір. 40 господарств володіли тільки надільною землею, з них 23 були безпосівні, 13 мали менше 1 десятини, у 7 родин зовсім не було землі. Всі працездатні з 12 бідняцьких дворів мусили на 6—8 місяців виїздити на заробітки до Криму та в інші місця.

Робітники, селянська біднота, наймити мешкали в бараках або в сяк-так зліп­лених саманних хатинах, розташованих на околицях. У центрі в кам'яних двоповер­хових будинках, оточених садками і виноградниками, жили багаті німці-колонїсти. В селищі було близько десятка невеликих промислових підприємств, кілька крам­ниць, діяло товариство взаємного кредиту (банк). Працювали аптека і невеличка амбулаторія. Лікар, фельдшер та акушерка обслуговували ЗО сіл волості з 16,3 тис. населення.

Одразу після заснування Гальбштадта для німців було відкрито перше, а потім і друге двокласні міністерські училища, у 1882 році —- центральне волосне училище, яке готувало вчителів для німецьких колоній. На початку XX ст. засновано комер­ційне училище. Для російського і українського населення першу школу — пара­фіяльну — було відкрито в 1882 році і тільки через 28 років ще одну — однокласну початкову.

У 1915 році в зв'язку з війною проти Німеччини Гальбштадт перейменовано на Молочанськ (за назвою річки). Багаті колоністи довели своєю поведінкою, що для них Росія не стала другою батьківщиною. Уряд кайзера використовував їх як свою агентуру. Німецькі капіталісти і куркулі були найзапеклішими ворогами революцій­но настроєних трудящих Росії. Зовсім інакше поводила себе німецька біднота. Вона солідаризувалася з російськими і українськими робітниками та селянами, які боро­лися проти самодержавства.

Про Лютневу буржуазно-демократичну революцію 1917 року трудівники чаву­ноливарного заводу довідалися від більшовиків В. Г. Писклова і колишнього пет­роградського робітника А. І. Масленникова. 28 лютого вони організували велику демонстрацію. Колона демонстрантів з революційними піснями пройшла через все селище до с. Пришиб, а там до неї приєдналися робітники з місцевих заводів і май­стерень.

З перших днів після повалення самодержавства в Молочанську, як і всюди в країні, розгорнулася гостра боротьба між силами революції і реакції. Останні гру­пувалися навколо земської управи. Свідомі робітники і наймити йшли за більшови­ками, які у березні 1917 року розмежувалися з меншовиками і організували окрему групу. 20 березня трудящі обрали Раду робітничих і солдатських депутатів. Спо­чатку її депутати перебували під впливом меншовиків і есерів та поступово більшо­вицька фракція, очолювана В. Г. Пискловим, добилася революціонізації Ради. 5 вересня вона ухвалила постанову, в якій засудила контрреволюційний заколот Корнілова і зажадала від Всеросійського з'їзду Рад «неухильно йти до поглиблення і розширення російської революції... переходу всієї влади до рук Рад». У вересні більшовицька група оформилася в самостійну організацію. Було обрано комітет, який разом з Радою створив червоногвардійський загін, очолив боротьбу трудящих за скинення влади експлуататорів.

Як тільки в Молочанську стало відомо про перемогу Великої Жовтневої соціалі­стичної революції в Петрограді, депутати місцевої Ради зібралися на екстрене за­сідання. Головував на ньому робітник М. Іржавський. На доповідь В. Г. Писклова Рада ухвалила взяти владу в свої руки. Червоногвардійському загонові наказано захопити земську управу, пошту, банк. В останніх числах листопада 1917 року наказ було виконано. Тоді ж створено ревком, до складу якого ввійшли найактивніші учас­ники боротьби за встановлення Радянської влади в Молочанську. Головою рев кому став В. Г. Писклов, його заступником — місцевий робітник більшовик В. Швальбе. Командиром загону Червоної гвардії призначено більшовика О. І. Говорова, а пізні­ше — робітника-ливарника Д. Г. Колосова.