Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

Страйковий комітет у липні 1918 року почав формувати партизанський загін, який разом з селянськими загонами вже через місяць налічував близько тисячі чоловік. Загін вів активну боротьбу з окупантами. Австро-німецькі війська зали­шили Пологи в листопаді 1918 року. А наприкінці грудня Пологи захопили біло­гвардійці з корпусу генерала Тілло. їх спроба провести мобілізацію трудящих до своєї армії провалилася. 5 лютого 1919 року частини Червоної Армії після запек­лого бою визволили селище від білогвардійців. Відновили роботу ревком, парт­осередок, які спрямували всі зусилля на допомогу Червоній Армії, налагодження роботи депо та залізничного вузла.

Небувалого розмаху трудовий ентузіазм охопив залізничників. Робітники депо у травні—червні 1920 року прискорили середній і потоковий ремонт паровозів. Якість ремонту значно перевищила довоєнний рівень. 5 і 12 червня робітники, під­тримуючи почин московських залізничників, організували комуністичні субот- ники. У першому з них взяло участь 52, у другому — 110 робітників. Під час цих суботників вони відремонтували кілька вагонів, паровозів, очистили територію станції, депо і колій.

У липні 1920 року врангелівці повели широкий наступ у напрямі Олександрій­ська і наприкінці місяця захопили Пологи. На початку серпня червоноармійські частини 46-ї стрілецької дивізії 13-ї армії з приданими їм трьома бронепоїздами вели важкі бої за Пологівський залізничний вузол. 8 серпня вони вибили звідти ворога. Наприкінці вересня врангелівці знову захопили Пологи. Та бої за заліз­ничний вузол не припинялися. 26 жовтня частини 13-ї армії назавжди визволили Пологи від білогвардійців. Жертви врангелівського терору — більшовики В. В. Тоцький, Д. Т. Кравченко та І. Крайній — поховані робітниками біля клубу заліз­ничників. Пізніше, 1924 року, тут встановлено пам'ятник.

Після визволення Пологів політвідділ 42-ї стрілецької дивізії призначив свого працівника А. П. Шаригіна головою селищного ревкому.

27 жовтня 1920 року на мітингу молоді в клубі залізничників з доповіддю про завдання комсомолу виступив представник партосередку депо Р. Я. Гуржій, який запропонував організувати комсомольський осередок. Своїм ватажком комсомольці обрали Р. Я. Гуржія.Осередок швидко зростав і вже наприкінці 1920 року налічу­вав 35 чоловік. Його члени під керівництвом комуністів провадили культосвітню роботу, охороняли залізничні мости на лінії Бердянськ—Чаплине, брали активну участь у боротьбі з бандитизмом та у виконанні продрозверстки.

В кінці листопада 1920 року селище Пологи стало центром району для боротьби з бандитизмом. Було створено райком партії, першим секретарем якого став Р. Я. Гуржій, секретарем свого райкому комсомольці обрали Ф. Ф. Погребняка.

Починати відбудову зруйнованого господарства трудящим Пологів доводилося в надзвичайно тяжких умовах. Вибуло з ладу 57 проц. паровозів і вагонів, під­приємствам не вистачало сировини, кваліфікованих кадрів. Робітники не мали хліба, солі, сірників, гасу. Через посуху і неврожай 1921 року населення голодувало. Труднощі посилювались і тим, що в окрузі все ще лютували бандити і з ними дово­дилося вести запеклу боротьбу.

Комуністи, комсомольці, всі робітники докладали багато зусиль для виконання невідкладних завдань, насамперед, відбудови транспорту. Великою радістю для всіх був перший відремонтований паровоз — «Комунар». Стало традицією прове­дення масових суботників і недільників. В одному з них — 12 лютого 1921 року — взяли участь сотні комсомольців селища і 300 селян з підводами. Вони рубали й во­зили лід для районної лікарні, ремонтували народний будинок, заготовляли паливо. Для дітей-сиріт радянська влада організувала дитячий будинок. Відновилася ро­бота шкіл. 1 лютого 1921 року почалися заняття у новоствореній педагогічній школі. 4 травня того ж року Пологівський волосний відділ народної освіти відкрив курси підготовки секретарів-діловодів для радянських установ.

Добрий урожай 1922 року дав змогу ліквідувати Наслідки голоду. Поступово налагоджувалися і господарські справи. 1924 року почав випускати продукцію цегельний завод. Через рік у Пологах вже діяли залізнична станція, депо, держав­ний елеватор, два млини та олійниця. Існували також приватні майстерні: 2 кузні, 2 бондарні, 8 стельмашень тощо. Працювали 12 державних крамниць, 13 коопера­тивних, 133 дрібні приватні. Населення Пологів в цей час становило 3 тисячі чоловік.