Пологи

загін ранком 27 грудня 1905 року прибув на станцію Пологи і заарештував 17 залізничників, яких пізніше засудили на різні строки ув'язнення і каторгу.

Навіть в'язниці і заслання у Сибір не залякали робітників,— єдиний шлях до кращого життя вони вбачали в революційній боротьбі. Кілька десятків залізнични­ків зібралися 19 січня 1907 року послухати приїжджих агітаторів, які закликали продовжувати боротьбу з самодержавством.

У 1909 році в депо виник соціал-демократичний гурток, до складу якого вві­йшли токар А. П. Білецький, бригадир слюсарів В. В. Тоцький, слюсар Ф. І. Теряєв, машиніст електростанції М. X. Галич, мідник П. С. Моргуненко, машиністи паровозів І. В. Малик і П. В. Пипенко та стрілочник Ф. М. Липський. Агітаційна робота гуртка особливо посилилась під час першої світової війни.

У 1907 році неподалік робітничого селища поселилося 140 бідняцьких родин із сусіднього села Басані, нове поселення назвали Новоолексіївкою. Переважна більшість селян шукала постійну та сезонну роботу на залізниці. Робочих рук по­требували також 4 парові млини, цегельний завод та невеликий напівкустарного типу завод по виробництву скла. Всі ці підприємства, споруджені на початку XX ст., належали німецьким колоністам, тут працювало близько 200 робітників, У Пологах діяло також кілька шевських та швейних майстерень, близько десятка крамниць та шинків. Напередодні першої світової війни в селищі проживало 800 чоловік, з них в депо та на станції працювало понад 300.

Дореволюційне селище забудовувалося безладно, мало вузькі, криві вулички. Серед землянок, критих соломою або очеретом, виділялося кілька кам'яних споруд. Тривалий час у Пологах не було закладів охорони здоров'я. Лише 1914 року тут відкрилася невеличка амбулаторія, де працював фельдшер, і при ній — перев'я­зочний пункт та аптека.

Не краще було й з народною освітою. У залізничному селищі лише на початку XX ст. відкрито початкову школу, а в 1907/1908 навчальному році — церковнопара­фіяльну, які охопили 105 хлопчиків і 35 дівчаток. 1911 року розпочалися заняття у двокомплектній школі с. Новоолексіївки.

Внаслідок мобілізацій на фронт і арештів у дні Лютневої буржуазно-демократичної революції в Пологах залишилося тільки 4 члени робітничого гуртка: маши­ніст П. В. Пипенко, робітники П. С. Моргуненко, Ф. В. Теряєв і С. М. Петренко. На початку березня 1917 року в Пологах обрали Раду робітничих і селянських де­путатів, більшість в якій спочатку належала меншовикам. У квітні 1917 року на залізничному вузлі створено більшовицький осередок на чолі з П. С. Моргуненком. Осередок провадив роботу по згуртуванню мас, роз'ясненню політики більшовиць­кої партії.

Особливо швидко зростав вплив більшовиків після розгрому корніловщини. ЗО серпня 1917 року робітники і селяни Пологів, зібравшись на мітинг, гнівно засу­дили Корнілова та його прихильників як ворогів революції. Учасники мітингу постановили обрати «комітет врятування революції з диктаторськими повнова­женнями», доручити йому організацію бойової дружини, роззброєння ворогів ре­волюції, встановлення контролю над телеграфом, телефоном і поштою. Порятунок революції вони вбачали лише в передачі влади до рук більшовицьких Рад робіт­ничих, солдатських і селянських депутатів.

Для об'єднання сил і координації дій залізничники запропонували ревкому сусіднього села Пологів, створеному 5 серпня, організувати об'єднаний робітничо-селянський революційний комітет. Цю думку селяни зустріли зі схваленням. Голо­вою ревкому призначили машиніста 6. Н. Свистуна. Об'єднаний революційний комі­тет організував групу соціалістичної оборони, яка згодом перетворилася на загін Червоної гвардії. До штабу загону входили робітники депо С. М. Петренко і М. X. Галич, селянин С. Ф. Курилов. Червоногвардійці роззброїли міліцію, яка підтримувала Тимчасовий уряд, контролювали проходження військових ешелонів, охороняли майно, запроваджували революційний порядок. Роботу об'єднаного ревкому та червоногвардійського загону спрямовував більшовицький осередок.

Радянська влада в Пологах була встановлена в січні 1918 року. Рада робітни­чих і селянських депутатів конфіскувала у власників парові млини, цегельню та склозавод, допомогла селянам розподілити поміщицьку та надлишки куркульської землі, вела боротьбу зі спекуляцією хлібом. Партосередок і Рада домоглися віднов­лення роботи шкіл у селищі, в Новоолексіївці і Пологах.

З наближенням австро-німецьких окупантів член об'єднаного ревкому кому­ніст Ф. М. Липський та командир червоногвардійського загону П. Г. Наумов у березні 1918 року провели в селі Пологах збори, закликавши селян вступати до Червоної Армії, чинити опір загарбникам. На станцію Пологи для оборони прибув червоноармійський заслон.

Наприкінці квітня 1918 року австро-німецькі війська переважаючими силами захопили залізничний вузол. Боротьбу проти окупаційного режиму очолили біль­шовики. У травні 1918 року в депо створилася підпільна більшовицька група, до складу якої увійшли: Ф. М. Липський (керівник групи), Л. П. Хижній, П. С. Куранда, О. Г. Гончаренко, Ф. П. Лісогор, М. X. Галич, Г. С. Шамота. Трудящі Поло­гів підтримали липневий страйк залізничників України. Страйковий комітет випус­тив листівку із закликом чинити опір австро-німецьким військам. Окупантам 26 липня вдалося частково відновити рух на залізниці та роботу в депо. Але, вже З серпня на заклик комітету включилися в страйк всі паровозні бригади. Протри­мавшись до 6 серпня, страйкарі під багнетами загарбників приступили до роботи.


Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від

Пологи