Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

Незважаючи на це, 65 проц. дорослого населення Федорівки до Великої Жовтневої соціалістичної революції. було неписьменним.

Нові надії у селян викликала Лютнева революція 1917 року. Бурхливі мітинги, сходки відбувалися в селі майже щодня. До села поверталися фронтовики, що не бажали далі приймати участь у кривавій бойні, затіяній багатіями. Лише дехто ні рив обіцянкам Тимчасового уряду . Більшість з них, в першу чергу С. Ф. Клочан, Д. В. Коваленко і Н. Р. Коваленко, колишній член полкового революційного комі­тету, принесли в село більшовицькі настрої. Під впливом їх агітації федорівська біднота зрозуміла, чиї інтереси захищає Тимчасовий уряд. Тому трудящі села з

Вже в грудні 1917 року федорівці створили земельний комітет, який провів підготовчу роботу до розподілу поміщицької землі. В січні 1918 року трудящі встано­вили в селі Радянську владу, обрали виконком сільської Ради, ліквідували земство, переобрали земельний комітет. На початку лютого В. Д. Калашник, С. Ф. Кло­чан і П. Ф. Жебеленко, які щойно повернулися з фронту, утворили сільський революційний комітет. Створена при ревкомі земельна комісія на чолі з П. Ф. Жебеленком взяла на облік поміщицькі та нетрудові куркульські землі, склала списки бідноти і в березні 1918 року розподілила землі між селянами.

Наприкінці квітня 1918 року село окупували австро-німецькі війська. Вони разом з гайдамаками грабували населення і жорстоко знущалися з нього. З Федорівки вивезли багато зерйа, худоби, майна. Частина членів ревкому влилася до лав Червоної Армії, інші стали організаторами підпільної боротьби проти окупантів. Коваль А. Р. Коваленко виготовляв саморобні гранати. Але за доносом куркулів його та ще кількох селян, сини яких були в Червоній Армії, загарбники піддали жорстоким тортурам.

У грудні 1918 року частини Червоної Армії визволили Федорівку від окупантів. Проте на початку січня 1919 року село захопили денікінці з корпусу генерала Тілло. 4 лютого 1919 року Федорівку визволили частини 3-ї бригади Задніпровської диві­зії Червоної Армії. Все ж становище тут, як і в навколишніх селах, лишалося напруженим, нерідко сюди наскакували махновські банди, які чинили розправу над активістами. 9 червня 1919 року село знову захопили денікінці. Боротьба проти білогвардійців продовжувалася до 7 січня 1920 року, коли Федорівку визволили червоноармійські частини 41-ї дивізії 14-ї армії. Знову почав працювати волревком, який під час короткої мирної передишки доклав багато зусиль для допомоги Червоній Армії та зміцнення Радянської влади.

З кінця липня розпочалася 3-місячна окупація Федорівки врангелівськими військами. Наступ червоноармійців розпочався 24 вересня. Село кілька разів пере­ходило з рук в руки. Остаточно Федорівку визволили від білогвардійців 27 жовтня 1920 року. Та залишався ще один ворог — махновці, наскоки яких припинилися лише наступного року.

Багато федорівців боролися за встановлення і зміцнення Радянської влади. У збройному повстанні і в придушенні контрреволюційного заколоту Керенського — Краснова 1917 року брав участь разом з командою крейсера «Аврора» житель села, матрос першої статті А. С. Махиня. Завоювання Жовтня на фронтах громадянської війни захищали М. Я. Козлов, С. Ф. Клочан та інші.

Волревком Федорівки, керований І. Годлевським, відновив діяльність у лис­топаді 1920 року. Земельний відділ волревкому, облікувавши посіви під урожай 1921 року, встановив, що лише незначна частина землі — 313 десятин — залишилася незасіяною. Він організував у селі 4 майстерні по ремонту сільськогосподар­ського реманенту.

Відділ народної освіти ревкому в січні 1921 року реорганізував гімназію у педа­гогічну школу. Колишні земські початкові школи перетворено в єдині трудові школи. В 6 сільських і педагогічній школах, що охоплювали 730 учнів, у т. ч. 287 дівчат, працювало 15 вчителів. Тоді ж відкрили 16 хат-читалень для дорослого на­селення, а в квітні 1921 року організовано спеціальну комісію по ліквідації непись­менності, відкрито бібліотеку. Для дітей-сиріт організували дитячий будинок.

Діяльність волревкому повністю підтримувала федорівська біднота. З грудня 1921 року загальне керівництво життям села перейшло до рук волосної Ради.

Наприкінці червня 1921 року в селі створено партійний осередок, секретаром якого обрали Т. Я. Чубаря. Комсомольський — виник навесні 1921 року. Його ядоом стала ініціативна група молоді з 12 осіб, створена дещо раніше. Першим секретарок молодь обрала сина місцевого селянина-бідняка Т. В. Олійника. З вересня 1922 року комсомольську організацію очолив О. С. Чумаченко. У лютому 1923 року осередок налічував 18 юнаків і дівчат, а наприкінці 1925 року він став одним з найбільших у Пологівському районі.     .

Ліквідація наслідків розрухи, голоду 1921 року, питання дальшого розвитку господарства стояли в центрі уваги партійного осередку, сільської Ради і КНС. 1921 року з ініціативи комуністів у селі створили комісію по боротьбі з голодом. Організувалися супряги для обробітку землі, подавалася допомога сім'ям загиб­лих червоноармійців і бідноті тощо. Бідняки стали активніше вступати до КІіС. Якщо на 1 грудня 1921 року в його складі було 49 осіб, у т. ч. 26 чоловіків і 23 жін­ки, то в березні 1923 кількість членів зросла втроє. Комнезамівці активно включилися у виконання продподатку. Вони становили більшість і в правлінні споживчої кооперації села.