Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

волревкому та сільревкому (голова Д. Д. Бочковський) в селі створений комітет неза­можних селян на чолі з І. Заїченком. Волосний та сільський ревкоми і КНС вжили рішучих заходів до відродження господарства. Незабаром тут організували спожив­че кооперативне товариство, спорудили невеличку електростанцію, на базі чинбарні відкрили шкіряний завод. Водночас поновили заняття в усіх школах, роботу лі­карні, налагодили виконання продрозверстки та подали допомогу сім'ям червоно-армійців і бідноти. Навіть листівка була випущена із

Але діяльність ревкомівців і активістів КНС проходила в умовах розгулу мах­новського бандитизму. Ще в червні 1920 року від рук бандитів загинули працівники політсекції при 13-й армії Андріянов—голова, Бахарєв і Катаєв — члени рев­кому, які провадили в селі пропагандистську роботу. Спроби махновців обманом і за­лякуванням привернути населення на свій бік провалились. Незабаром до Новомиколаївки прибув червоний ескадрон разом з новою групою політпрацівників армії, які розгорнули широку роз'яснювальну роботу. Червоним бійцям не раз доводилося вступати в бій з махновцями. В одному з них у січні 1921 року особливо відзначився 368-й полк 41-ї стрілецької дивізії, розбивши зграю бандитів наголову.

Для рішучої боротьби з бандитизмом в Олександрівській губернії в листопаді 1920 року було створено кілька компактних районів, у т. ч. і Новомиколаївський, де розміщувалися червоноармійські частини і була створена Надзвичайна районна нарада. Збройну боротьбу проти махновських банд вели місцевий загін самооборони та 270-й полк 30-ї Іркутської дивізії, який наприкінці листопада 1920 року прибув до села.

У грудні 1920 року в Новомиколаївці виник сільський партійний осередок. В той складний і тривожний час свою долю з партією зв'язали місцеві селяни-бідняки Д. Д. Дудниченко, В. П. Мосейко та інші. В організаційному оформленні пар­тійного осередку велика роль належала комуністам 270-го полку та членам Надзви­чайної наради. Вони ж допомогли провести наприкінці січня наступного року вибори сільської та волосної Рад селянських депутатів. Головою волвиконкому став місце­вий селянин-комуніст О. Р. Сирота, головою сільради — комуніст М. Соха.

9 травня 1921 року великий махновський загін налетів на Новомиколаївку, по­рубав керівників волвиконкому та сільради, зруйнував приміщення шкіл, хати родин червоноармійців, мости, колодязі тощо. Але при підході червоноармійських частин бандити втекли з села. Новостворений 18 червня волревком діяв до 29 серпня 1921 року. Ревком збільшив загін самооборони. До нього ввійшли комуністи та ком­незамівці. Крім того, був створений загін народної міліції.

Завдяки рішучим діям Надзвичайної районної наради, частин 30-ї Іркутської дивізії та загону самооборони у вересні 1921 року з бандитизмом в окрузі загалом бу­ло покінчено. Новообраний склад волосної та сільської Рад, партосередок і КНС приступили до вирішення господарських завдань, піднесення культури і освіти на селі. Господарство Новомиколаївки було вщент зруйнованим. З трьох парових мли­нів працював лише один, у волосному центрі налічувалось 92 плуги і 100 кінних упряжок. І все ж у жовтні 1921 року тут відбувся місячник продовольчої допомоги робітникам Донбасу, а на початку листопада — тиждень допомоги голодуючим Поволжя, під час якого селяни зібрали 85 пудів хліба та 478 тис. крб. грішми.

В усіх важливих справах комуністам активно допомагала молодь, особливо бідняцька. Вона й стала ядром комсомольського осередку, заснованого наприкінці грудня 1920 року. Першими комсомольцями села були П. Г. Руденко, Л. П. Іванченко, М. Н. Коваленко та інші. Вони брали активну участь у виконанні продподатку, діяльності лікнепу, пропагували декрети Радянської влади тощо.

Основну увагу сільські активісти зосередили на проведенні сівби. Весною 1921 року селяни засіяли через нестачу тягла і реманенту тільки 60 проц. орної землі. Та посуха майже повністю згубила врожай—вони зібрали з гектара пере­січно по 2 пуди жита, ячменю, вівса. Насувався голод. У зв'язку з цим комуністи, комсомольці ,та комнезамівці виявляли лишки хліба в куркулів, організовували їдальні для дітей та селян-незаможників, збирали кошти. Держава подала селянам велику допомогу продовольством та посівним матеріалом. Це дало змогу восени 1921 року в основному подолати продовольчі труднощі, хоча ще в січні того року волость голодувала.

У березні наступного року Новомиколаївка стала центром новоствореного ра­йону Запорізького округу. На той час тут налічувалось 639 дворів, проживало 3939 чоловік. Понад 60 проц. дворів було бідняцьких, близько 20 проц.— куркуль­ських. Селянські господарства засівали 4452 десятини ріллі, що становило 67 проц. орної землі.

Такі заходи, як заміна продрозверстки продподатком, державні позички, орга­нізація споживчої та сільськогосподарської кредитної кооперацій, прокатного пунк­ту сільськогосподарського інвентаря допомогли селянам Новомиколаївки відновити у 1925—1926 рр. довоєнні посівні площі, значно зміцнити бідняцькі господарства. Здебільшого вони ставали середняцькими. Сільрада та КНС вживали рішучих за­ходів, щоб обмежити куркулів. У 15 глитаїв комнезам конфіскував значну кількість майна, інвентаря та худоби, придбаних в сільської бідноти та середняків за безцінь неврожайного року.