Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

Майже протягом 70-річного періоду існування села його жителі були позбавлені медичної допомоги, користувалися послугами знахарок і шептух. Тільки в крайніх випадках зверталися до лікаря у с. Покровське, за 25 км від Новомиколаївки. У 1880 році на кошти земства у Новомйколаївці відкрили фельдшерський пункт. Лише напередодні першої світової війни тут відкрилась невелика лікарня, де пра­цювали лікар, 2 фельдшери та акушерка.

Після інспекторської перевірки результатів 1885/86 навчального року попечи­тель доповідав училищній раді: «Я вже вказував на „просвітительську" діяльність отця Стефановського, а таких батюшок дев'ять десятих на Русі. Додайте тепер сюди ще напівписьменного ремісника-вчителя і погляньте на них з усіх боків - які вони насправді просвітителі?».

1896 року в селі замість приватної школи відкрили друге земське однокласне початкове училище. В кожній школі працював учитель та його помічник. У 1898 році інспектор, який перевіряв першу школу, записав, що шкільне приміщення старе, забруднене, підлога від вогкості прогнила. Вчительська квартира ось-ось розвалиться. На початку 1900 року в селі відкрилася початкова церковнопарафіяльна школа. Разом у трьох закладах навчалось 74 хлопчики та 18 дівчаток - сьома частина дітей шкільного віку. В першому десятиріччі XX ст. кількість учнів у школах  зросла вдвічі, проте закінчувала їх, як і раніше, незначна частина. Так, у 1913/14 на­вчальному році в першій сільській школі налічувалося 195 учнів. До кінця року третина їх залишила навчання. Другу школу із 116 учнів закінчило дещо більше половини. Більшість населення залишалась неписьменною. Проте скарби культури жили в народі. Місцеві майстри славилися своїми гончарними виробами. Наприкінці XIX ст. в селі виявили одну з копій рукопису листа-відповіді запорізьких козаків турецькому султанові.         

Велике горе принесла світова війна. Серед бідняцтва зростало обурення полі­тикою царизму. Перемога Великої Жовтневої соціалістичної революції окрилила селян.

У січні 1918 року створено Новомиколаївськйй волосний ревком, першим голо­вою якого призначили солдата-фронтовика С. К. Третинка. Селяни обрали волосну Раду на чолі з місцевим жителем О. Р. Сиротою. Нові органи місцевої влади присту­пили до здійснення ленінського Декрету про землю, вилучення лишків хліба у кур­кулів і відправлення його трудящим промислових центрів країни.

Але в квітні 1918 року село окупували австро-німецькі війська. Члени волревкому та волосної Ради перейшли у підпілля, частина активу вступила до партизанського загону, що Діяв у районі Новомиколаївки — залізничної станції Софіївка. У листопаді 1918 року окупанти залишили село. Відновив діяльність волревком під керівництвом Д. Д. Бочковського. Ревком розподіляв землю, забезпечував про­довольством і паливом родини бідняків, а повесні 1919 року подавав допомогу бід­някам і середнякам на сівбі, зайнявся виконанням продрозверстки.

Та мирному будівництву стала на перешкоді денікінська навала. В середині червня 1919 року частини 14-ї армії, що захищали Новомиколаївку та навколишні села, змушені були відійти. Денікінці пограбували село. Їхні спроби провести мобілі­зацію до своєї армії виявилися марними. Селяни ховали хліб, теплий одяг, фураж.

31 грудня 1919 року частини 41-ї та 54-ї дивізій 14-ї армії, якою командував І. П. Уборевич, визволили село від ворогів.

Про повну рішучість новомиколаївців відстоювати завоювання Радянської влади і підтримувати всі її заходи свідчить резолюція селянської сходки 28 травня 1920 ро­ку: «Населення Новомиколаївської волості... вирішило всіма силами, не шкодуючи життя свого і майна, стати на захист Радянської влади — влади робітників і селян, для досягнення повної перемоги над власником і експлуататором. Ми рішуче заявляє­мо, що дамо хліб і все інше, потрібне для Червоної Армії та робітників, а також буде­мо боротися проти       ворогів робітничо-селянської влади».

Оголошена у зв'язку з врангелівським наступом мобілізація до Червоної Армії успішно завершилася в селі 13 червня 1920 року.

На початку серпня 1920 року Корніловська дивізія врангелівців захопила Новомиколаївку, але вже 28 серпня була вибита червоними частинами. Бої точилися з перемінним успіхом від вересня і до жовтня, коли село назавжди визволили від білогвардійців частини 46-ї дивізії 13-ї армії під командуванням І. П. Уборевича.