Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

приватних крамниць, рундуків, винних погребків, працювали просорушка, олійниця, вальцьовий млин, 27 вітряків, дві пекарні, а також 7 кузень, 6 швейних, 4 шевські, жерстяна, годинникова та інші майстерні, бондарня, стельмашня тощо.

У 1928 році за допомогою робітників шефської бригади, що прибула із Запоріжжя, на основі ТСОЗу «Єрмак» утворився перший колгосп «Червоний куток». Керів­никами артілі, яка об'єднала 60 господарств, стали колишній партизан І. Є. Бут та селяни-бідняки В. П. Моряхін і С. І. Дудченко. Наприкінці 1928 та на початку 1929 року тут організувалось кілька ТСОЗів, до яких вступили переважно бідняки та батра­ки. У

На початку 1930 року почався масовий вступ селян у колгоспи. Протягом двох років їх було створено 18, зокрема «Пам'ять Леніна», ім. Карла Маркса, ім. Будьонного, ім. 8-го Березня, «Червоний партизан», «Комінтерн» та інші. МТС допомогла господарствам провести першу колгоспну весну. Значну допомогу в організаційному зміцненні артілей подали робітники Мелітополя та Донбасу. Головами колгоспів та членами правлінь у 1930 році стали робітники-двадцятип'ятитисячники, комуністи з Мелітополя та шахтарі, металурги і залізничники з Донбасу. В процесі боротьби за суцільну колективізацію села надійним помічником сільської парторганізації, яка об'єднувала 27 комуністів, стали районна комсомольська організація, яку очолював M. Н. Лещенко, та районна газета «Колгоспник».

Куркульські елементи, що пролазили до колгоспів, саботували заходи по зміцненню господарств, розкрадали зерно й майно. Восени 1930 року було викрито кількох куркулів та підкуркульників. За рішенням загальних зборів колгоспників понад ЗО куркульських родин вислано за межі республіки.

Держава надавала колгоспам села чималу грошову допомогу на придбання техніки, худоби, спорудження господарських приміщень тощо. Це сприяло невпин­ному зростанню економіки колгоспів. У 1931 році прибутки кожного колгоспу в се­редньому становили 105 тис. крб. 19 січня 1933 року Михайлівку відвідав генераль­ний секретар ЦК КП(б)У С. В. Косіор, який провів наради з представниками сіль­рад, колгоспів і уповноважених по заготівлях, дав ряд порад і вказівок. Того ж року в селі побували В. Я. Чубар, В. П. Затонський, Ю. М. Коцюбинський, К. Є. Ворошилов їх приїзд сприяв організаційно-господарському зміцненню колгоспів села.

Для забезпечення колгоспів керівними кадрами та спеціалістами парторганізація села за допомогою райкому партії організувала курси для підготовки бригадирів-рільників, рахівників, завідуючих молочнотоварними фермами, трактористів, шоферів. Курси закінчило 122 чоловіка.

1936 рік став роком масового розгортання стахановського руху в михайлів­ських колгоспах. Серед перших стахановців був бригадир колгоспу ім. Будьонного О. О. Здорик, бригада якого зібрала близько 25 цнт зернових з кожного гектара; 26 квітня в селі відбувся перший районний зліт стахановців. Змагання сприяло значному піднесенню колгоспного виробництва. В 1936 році колгосп «Пам'ять Лені­на» зібрав пересічно по 16,3 цнт зернових з гектара, ім. Будьонного — 19,2 цнт. Бригада, яку очолював В. С. Яковлєв, виростила на дослідних ділянках по 44 цнт зерна озимої пшениці з гектара. Розповісти про свій досвід Яковлєва запросили на пленум Всесоюзної академії сільськогосподарських наук.

Зміцнення економіки забезпечило неухильне піднесення добробуту колгоспни­ків. У 1936 році артіль «Пам'ять Леніна» видала на трудодень по 9 кг зерна, ім. Бу­дьонного — по 11, «Червоний партизан» — по 14 кілограмів.

Хлібороби Михайлівки стали заспівувачами змагання трудівників району за високі врожаї сільськогосподарських культур, піднесення продуктивності громад­ського тваринництва та раціональне використання техніки. В 1938—1940 рр. кол­госпи виростшш пересічно по 16—22 цнт зернових з га. Значних успіхів добивалися тваринники. Доярка колгоспу «Червоний партизан» Т. Г. Пересипкіна надоїла в 1938 році по 3,7 тис. літрів молока від кожної закріпленої за нею корови, а К. П. Сло- бодченко з артілі ім. Будьонного — по 3,5 тис. літрів. Чабан колгоспу «Червоний партизан» 3. А. Кобзар одержав від кожних 100 вівцематок по 143 ягнят. У 1938— 1940 рр. учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки стали колгоспи ім. Карла Маркса, «Пам'ять Леніна», «П'ятирічка», «Боротьба», «Ударна», ім. Бу­дьонного. Колгосп «Пам'ять Леніна» був нагороджений дипломом 1-го ступеня, ім. Будьонного — 2-го ступеня.

Заможно стали жити колгоспники Михайлівки. За передвоєнні роки капітально відремонтовано майже весь житловий фонд, третину його перебудовано наново. На присадибних ділянках колгоспників зеленіли фруктові сади, більшість вулиць було обсаджено декоративними деревами. Село прикрасили кінотеатр, районний будинок культури, нові шкільні приміщення, державні та кооперативні магазини тощо. У Михайлівці працював райпромкомбінат з цехами — жерстяним, слюсарним, ко­вальським і бондарним, два колгоспні цегельно-черепичні заводи, ремонтна май­стерня, а також підприємство побутового обслуговування.

Дальшого розвитку набули освіта й культура. До 1932 року було покінчено з неписьменністю серед дорослих. У 1935 році на базі семирічки відкрилась перша середня, а також три семирічні школи, 1939 року — друга середня школа. Всі діти шкільного віку були охоплені обов'язковим семирічним навчанням.

У селі діяли районний будинок культури і колгоспні клуби, де щотижня влашто­вувалися вистави, концерти, демонструвалися кінофільми. Напередодні Великої Вітчизняної війни у двох районних та клубних бібліотеках налічувалося понад 50 тис. книг.

Весною 1941 року в Михайлівці діяло понад ЗО первинних партійних організацій, які об'єднували близько 280 комуністів. Більшість з них працювала в колгоспах.