Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

першої російської революції в Михайлівці діяли дві підпільні соціал-демократичні групи, очолювані місцевим селянином М. Ф. Малаховим і вчителем І. С. Опанасенком. До пропагандистської роботи залучалися довірені люди, які влаш­товували таємні збори, організовували читання революційної літератури, розпов­сюджували листівки і брошури. В ніч на 6 листопада 1904 року в Михайлівці по­ширено 126 примірників прокламацій: «Геть царя!», «Воля царська і воля народна», «Бесіди про землю» та інші. Влітку 1905 року до села приїхали у відпустку

Під час арешту члена РСДРП михайлівського ремісника М. С. Манжоли полі­ція знайшла рукописи підготовлених ним до випуску листівок, в одній з яких говорилось: «Скинемо владу катів. Хай живе соціалізм! Геть свавілля! Хай живе РСДРП!».

У 1905 році помічник начальника Таврійського жандармського управління доповідав у Петербург, що в Мелітопольському повіті селянські заворушення з найбіль­шою силою виявилися в селах Михайлівці, Великій Білозерці і Терпінні. Наприкінці того ж року до Михайлівки прибув каральний загін. Незважаючи на це, у червні 1906 року в Михайлівці відбулася велика селянська сходка, що схвалила петицію до Державної думи з вимогою передати всю казенну, поміщицьку, монастирську і церковну землю тим, хто її обробляє. Селяни відрядили з нею до Петербурга учи­теля земської школи В. Т. Бакуту, який, повернувшись до села, розповів, що його вислухали члени фракції більшовиків і що вони передали листа Думі.

Після поразки революції влітку 1907 року більшість членів соціал-демократичної групи М. Ф. Малахова заарештували.

Згодом поліція викрила на квартирі селянина А. Ф. Барабаша і підпільну групу вчителя І. С. Опанасенка. Члени групи вчинили збройний опір, вбили урядника, по­ранили пристава і стражника. Керівникові та його товаришам пощастило уникнути арешту, а А. Ф. Барабаш загинув. Пізніше І. С. Опанасенка було заарештовано.

Та селянські виступи й далі не вщухали. У вересні сюди послали жандармів та вій­ська. Царське самодержавство жорстоко розправилось з борцями за щастя народу. Багатьох з них було засуджено до різних строків ув'язнення, заслання, а В. Т. Бакуту, І. С. Опанасенка та В. М. Гасана — на довічну каторгу.

У 1911 —1912 рр., внаслідок здійснення проголошеної ще 1908 року столипінської аграрної реформи, понад 100 куркульських господарств вийшли на відруби. Водночас близько 300 бідняцьких господарств змушені були продати свої наділи. 713 господарств повністю або частково здавали свої наділи в оренду. Третина госпо­дарств не мала ні тягла, ні реманенту.

У 1913 році в Михайлівці налічувалось 3,7 тис. дворів. Але, як і раніше, село забудовувалося без плану. Стороннього вражали покручені затоплені багнюкою ву­лиці, низькі саманні хати з маленькими вікнами, лише зрідка стояли під залізом або черепицею кам'яні будинки багатіїв.

У селі часто спалахували пошесні хвороби, але медична допомога була вкрай неза­довільною. Лікарня на 10 ліжок обслуговувала 50 тис. населення, тут працювали тільки два лікарі, два фельдшери та акушерка.

Про стан освіти на селі свідчить той факт, що 1883 року у чотирьох початкових школах села навчалась тільки сьома частина дітей шкільного віку, переважно із заможних родин. З 13,3 тис. населення читати й писати вміли 980 чоловіків і 29 жі­нок. А потяг трудящих до знань був великий. На початку XX ст. у Михайлівці відкрили 10 шкіл грамоти, що існували на добровільні внески селян. На кошти общин утримувались дві земські школи. У 1906 році в селі працювало 8 земських і 8 цер­ковнопарафіяльних шкіл, і все ж вони не охоплювали навчанням і третини дітей шкільного віку. Того року в прийомі до школи було відмовлено 183 хлопчикам і 146 дівчаткам. Понад 60 проц. учнів не могли закінчувати школи через матеріальну скруту.

Завдяки зусиллям сільських вчителів наприкінці XIX — початку XX ст. в Михайлівці відкрилось три земські бібліотеки, в яких налічувалося 3250 книг пере­важно релігійного та пригодницького змісту.

Після повалення царизму селяни чекали жаданого кінця війни, розподілу помі­щицьких земель, але сподівання виявились марними. Наростала нова хвиля на­родного невдоволення. Влітку 1917 року в селі виникла група співчуваючих більшо­викам під керівництвом М. П. Барабаша.

Звістка про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції в Петрограді оживила надії бідноти на краще майбутнє. На початку 1918 року в Михайлівці утворилось два партійні осередки, обрано Раду селянських та солдатських депутатів, першим головою якої став місцевий коваль В. І. Бруньковський. Рада сформувала червоногвардійський загін на чолі з В. Л. Малаховим і Ф. Я. Мінаковим. У березні того ж року створено волосний ревком (голова — комуніст М. П. Ба­рабані). Але наприкінці квітня 1918 року австро-німецькі війська захопили село.

Боротьбу трудящих проти окупантів і гетьманців у Михайлівці очолив підпільний більшовицький осередок, керований М. С. Манжолою і В. Ф. Єременком, якого влітку 1918 року окупанти відправили до мелітопольської в'язниці. Більшовицька організація діяла й далі. Комуністи-підпільники створили партизанський загін, який увійшов до складу іншого загону — І. С. Опанасенка, що базувався у плавнях по­близу села Балок. У жовтні 1918 року загін дістав назву «За владу Рад» і об'єднався з іншим загоном, в якому бились за Радянську владу жителі Верхньої Білозерки, Матвіївки, Тимошівки, Великої Білозерки, Верхнього Рогачика. Об'єднаними силами під керівництвом заступника командира загону «За владу Рад» С.П. Пожидаєва, а також Т. П. Бенди, М. II. Барабаша. І. Н. Ко­новаленка партизани 25—26 жовтня визволили Михайлівку від ворога. Було відновлено діяльність органів Радянської влади. Волревком (голова Шабельников) створив земельну комісію, яка приступила до запровадження в життя ленінського Декрету про землю, організувала виконання продрозверстки.

Та мирний перепочинок тривав недовго. 8 січня 1919 року білогвардійські частини генерала Тілло, захопивши Мелітополь, почали наступ на Михайлівку. Майже протягом місяця загін «За владу Рад», що налічував тоді 2250 бійців, стримував натиск во­рога. Але сили були нерівні. З лютого денікінці вдерлися в село, захопивши в полон групу партизанів, — М. Ф. Коптєва, Я. С. Баландіна, Д. С. Довженка, Я. І. Хорошуна, які прикри­вали відступ основних сил загону. Ранком наступного дня після нелюдських катувань їх розстріляли. 5 лютого, коли партизани знову оволоділи Михайлівкою, над могилою розстріляних пролунав салют.