Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

15 лютого 1919 року білогвардійці після артилерійського об­стрілу розпочали наступ на Михайлівку. Ранком наступного дня партизани за участю всього населення завдали білим контруда­ру. Ворог змушений був відступити, залишивши на полі бою близько трьохсот убитих. Але невдовзі білогвардійці знову повели наступ. На­тиск ворога було паралізовано контрнаступом групи військ під командуванням П. Ю. Дибенка, яка 16 лютого оволоділа станцією Пришиб. Білогвардійці, втратив­ши убитими багато солдатів і офіцерів, відступили.

В лютому 1919 року партизанський загін «За владу Рад» увійшов до складу щойно сформованої 2-ї бригади Задніпровської української

В середині травня 1919 року волосний партійний осередок провів відкриті партійні збори, в роботі яких взяли активну участь члени сільських Рад (у Ми- хайлівці їх було три), представники сільської інтелігенції, профспілок, а також робітники продовольчих загонів. Збори вітали роботу першого повітового з'їзду Рад, що проходив у Мелітополі, і прийняли рішення «... виконувати резолюції, прий­няті на з'їзді, ... підтримувати Радянську владу, боротися проти контрреволюції та придушувати її всіма можливими засобами».

На початку липня 1919 року до Михайлівки знову вдерлися денікінці. Жорстоко розправилися вони з активістами. Батька партизана, старого С. Голобородька закололи багнетом, Г. І. Магденка і Т. Ф. Глущенка прив'язали до тачанок і гнали коней, аж доки не розтерзали їх тіла. Багатьох насмерть закатували шомполами. Загинув тоді і старий більшовик-підпільник М. С. Манжола.

30 грудня 1919 року Михайлівку визволили частини 403-го полку 45-ї стрілецької дивізії 14-ї армії. Політвідділ дивізії допоміг створити ревком. Відновив діяль­ність і партійний осередок. 28 квітня 1920 року тут виник комсомольський осередок. Та мирне життя тривало недовго. Наприкінці червня село захопили врангелівці. Знову почалися грабежі та розправи. Протягом серпня та жовтня 1920 року село перебувало в прифронтовій смузі, воно кілька разів переходило з рук у руки. Бої вели частини 2-ї Кінної армії, 1-ї, 3-ї та 40-ї стрілецьких дивізій 13-ї армії. 26 жовтня частини 4-ї армії прорвали фронт на ділянці Михайлівка—Орлянське. 29 жовтня 89-а бригада після запеклих боїв визволила село.

У листопаді 1920 року за допомогою політвідділу 23-ї стрілецької дивізії тут створено тимчасовий ревком на чолі з місцевим селянином Г. Ф. Кириченком. Невдовзі в усіх трьох частинах села організовано сільревкоми, очолені селянами-активістами А. М. Заськом, С. І. Шульгою та Я. Барабашем. Головою волревкому селяни обрали комуніста І. А. Пригоду.

Відновив роботу і партійний осередок, який разом з волревкомом наприкінці листопада 1920 року організував волосний та сільські КНС. Головою волкомнезаму став демобілізований червоноармієць, комуніст М. А. Барабаш. Земельний відділ волревкому взяв на облік посіви, худобу та інвентар, а також налагодив роботу ре­монтних майстерень (токарно — слюсарної, ковальської та теслярської). Відділ соціального забезпечення організував допомогу сім'ям червоноармійців. Було націо­налізовано паровий вальцьовий млин та олійницю. Відділ народної освіти провів ремонт шкіл, забезпечивши їх паливом. У 1920/21 навчальному році тут було 15 трудових початкових шкіл, в яких працювало 44 вчителі. 2 січня 1921 року партосередок і волревком провели в Михайлівці недільник по упорядкуванню села. Політпрацівники розташованих тут армійських частин допомогли створити сільбуд та налагодити його роботу.

Наприкінці січня 1921 року в Михайлівці відбулися вибори до волосної та трьох сільських Рад. Головою виконкому волосної Ради обрали колишнього голову ревкому І. А. Пригоду. Волосна та сільські Ради приступили до здійснення ленінського Декрету про землю. Було взято на облік і розподілено між біднотою (по 2 десятини на їдця) землі поміщика-колоніста Фальц-Фейна та двох інших німецьких економій, а також нетрудові землі куркулів. В селі організувались кооперативне та кредитне товариства, відновив роботу створений ще 1919 року прокатний пункт, який мав сільськогосподарські машини та ремонтні майстерні. Для допомоги бідноті створили волосний посівний комітет. Частину збіжжя надав їм. Мелітопольський повітовий посівний комітет, значну кількість зерна комсомольці виявили у схованках куркулів. У проведенні сівби взяли активну участь і частини 30-ї Іркутської дивізії, які в той час проводили на Мелітопольщині операції по ліквідації решток махновських банд.

У лютому 1921 року, незважаючи на продовольчі труднощі, михайлівці відраху­вали до фонду допомоги голодуючому населенню Донбасу триденний заробіток і частину хлібного пайка. Зібрані запаси було негайно відправлено за призначенням.

У 1921 році внаслідок посухи почався голод. Тяжке становище трудящих намага­лися використати вороги. Поблизу Михайлівки з'явилася махновська банда — близько 100 шабель. Комуністи організували загони самооборони. Під час нападу банди загинули комуністи Д. І. Палюченко, І. П. Шевченко, М. К. Здор, О.М. Лев­ченко. З допомогою бійців 30-ї Іркутської дивізії бандитів було знешкоджено.

Для боротьби з голодом створено волосний комітет допомоги голодуючим. У жовтні 1921 ро­ку на об'єднаному засіданні волвиконкому, сільвиконкому і партосередку прийнято рішення за­провадити продовольчий податок на користь голо­дуючих, вилучити церковні цінності тощо. Для дітей, а також бідноти відкрились і пункти харчування. Через голод поширилися шлункові та інші епідемічні захворювання. Волвиконком налагодив роботу амбулаторії, лі­карні на 35 ліжок, а також санітарного бараку, де розміщували хворих.

Завдяки державній позичці та наданню біднякам і середнякам додаткових пільг селяни Михайлівки подолали голод.

У жовтні 1922 року 12 наймитських родин створили перший в селі ТСОЗ «Єрмак» головою якого став комуніст Л. Глива. Пізніше до нього вступило кілька батрацьких родин. Виробниче та кредитне товариства подавали артілі всіляку допомогу.

У березні 1923 року в складі Мелітопольського округу було утворено Михайлівський район. Створення райпарткому, секретарем якого став О. П. Макаров, сприяло пожвавленню діяльності партійної організації села, яка 1924 року налічу­вала 18 комуністів. Того року тут відкрили райсільбуд, три хати-читальні, бібліо­теку; при них діяли 4 лікнепи, політикоосвітній гурток, колективи художньої само­діяльності.

Партійний осередок і волкомнезам провадили роз'яснювальну роботу серед селян, навертаючи їх на шлях колективного господарювання. Вони домоглися значного розширення діяльності сільськогосподарського кооперативного товариства, яке на­прикінці 1924 року об'єднувало близько тисячі пайовиків.