Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

підвищенню культури землероб­ства, врожайності зернових і технічних культур. Протягом 1933—1939 рр. площа під чистими парами зросла втроє, 85 проц. посівних площ озимих культур було за­сіяно здебільшого сортовим, протруєним насінням. Широко застосовувалося під­живлення озимини. Завдяки цьому 1940 року всі колгоспи села зібрали пересічно по 18 цнт зернових.

Колгоспи села стали багатогалузевими господарствами з високим рівнем меха­нізації виробничих процесів у рільництві і тваринництві. За високі показники у ви­робництві зернових і технічних культур та визначні успіхи в розвитку садівництва, баштанництва і громадського тваринництва колгоспи і радгосп «Терпіннівський» в 1939—1940 рр. були учасниками ВСГВ. Учасниками виставки стали також окремі бригади, ланки, ферми, десятки передовиків колгоспного і радгоспного вироб­ництва.

Колгоспний лад забезпечив неухильне зростання добробуту трудящих. У 1938 році на трудодень видано по 3—5 кг зерна і 3—6 крб. грішми. Напередодні Великої Вітчизняної війни два колгоспи села спорудили електростанції. Лампочки Ілліча спалахнули в багатьох хатах трудівників. Виростали нові добротні будинки. Ву­лиці обсаджувались декоративними деревами.

Поліпшилось медичне обслуговування населення. На початку 1929 року в селі відкрилась лікарня на 25 ліжок, у якій працювали лікар і три фельдшери. В 1938 році її розширили ще на 17 ліжок. Лікарня мала добре обладнане хірургічне відділення, де робилися складні операції, пологове відділення, рентгенівський кабінет, клінічну лабораторію, пункт швидкої допомоги, діяли також протитуберкульозний диспансер і протималярійна станція, працівники яких провадили профілактичні огляди насе­лення. Кожний колгосп мав дитячі ясла, садок, а на період польових робіт — се­зонні ясла.

Докорінно змінився освітній і культурний рівень трудівників села. До 1936 року ліквідовано неписьменність серед дорослого населення. Крім діючих шести почат­кових шкіл, у 1932 році почала працювати середня школа, створена на базі семи­річки. Водночас одну з початкових шкіл реорганізували на семирічну. Взимку 1936 року тут відкрито першу в районі вечірню середню школу сільської молоді.

Ще 1924 року комсомольці переобладнали сільську церкву на клуб, організу­вали драматичний і музичний гуртки. У 1926 році молодь села власними силами спо­рудила клуб із залом на 300 глядачів. При клубі працювали драматичний гурток, хорова капела, струнний і духовий оркестри, читались лекції, проводились доповіді. Сільська бібліотека налічувала близько ЗО тис. книжок. Рік у рік зростали витрати колгоспів на культурні потреби. В 1936 році вони становили 5 проц. від загальних прибутків. Того ж року в селі спорудили стаціонарний кінотеатр.

Значного розвитку набули в селі художні промисли. До 1927 року гончарним промислом займалися кустарі, які потім організували промислову артіль «Вапно». Тут виготовляли полив'яний, посуд, банки для соління, декоративні речі тощо. Артіль об'єднала всіх майстрів гончарного та керамічного промислів. Серед них був і відомий гончар X. І. Пацюк, який навчив багатьох односельчан свого ремесла. Його учень Я. М. Зікрань став досвідченим майстром і викладачем організованої при артілі спеціальної школи.

Більш поширеним, ніж у дореволюційний час, стало різьблення по дереву та деякі інші художні промисли.

Одним з найтяжчих періодів в історії села, що тривав понад два роки, був час фашистської окупації, яка почалась 6 жовтня 1941 року. Жителі села не корились окупантам. Через місяць тут з'явилися листівки, в яких викривалась суть т. зв. «нового порядку». Жінки-патріотки передавали продукти і медикаменти військово­полоненим концтабору, розташованого на території колишньої промартілі «Вапно». В роки окупації гітлерівці розстріляли в Терпінні шість мирних громадян, у т. ч. найстарішого сільського вчителя О. А. Куракова — за відмову виховувати дітей в дусі гітлерівського «нового порядку». Окупанти вивезли на каторжні роботи до Німеччини 183 мешканці села.

Відступаючи під ударами Червоної Армії, фашистські загарбники знищили при­міщення МТС, електростанцій, олійниці, двоповерхового державного та трьох кол­госпних млинів, а також школи, лікарні, аптеки, клуби, 200 хат колгоспників. Вони вивезли до Німеччини 2,2 тис. голів худоби, вирубали більшу частину колгосп­них садів. Збитки, заподіяні колгоспам, радгоспам і мешканцям села, становили 45,6 млн. карбованців. Гітлерівське командування створило вздовж річки Молочної укріплену оборонну лінію, одним з опорних пунктів якої виявилось Терпіння. Всіх жителів фашисти виселили; протягом місяця вони ховалися в ярах та полеза­хисних лісосмугах.