Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

комуністам у боротьбі проти куркульського бандитизму, у виконанні продрозверстки, провадили антирелігійну роботу і полі­тичні заняття з молоддю, створили гурток художньої самодіяльності. Партосередок широко залучав жінок до громадського життя.

У березні 1921 року волземвідділ організував сівбу на ділянках, що належали родинам червоноармійців, а також супрягу бідняцьких господарств. Була засіяна вся площа орних земель. 338 червоноармійських родин одержали пайки. Та внаслі­док посухи посіви на полях загинули. Сільська Рада і партосередок ввели спеціальний продовольчий податок на користь голодуючих, вилучили церковні цінності,

В червні 1924 року утворено Терпіннівський район, до якого належало сім сіль­рад, що об'єднували 20 населених пунктів (проіснував до. червня 1933 року). Ство­рення в селі районних державних і громадських установ та організацій сприяло значному піднесенню діяльності партосередку, сільради, КНС, зростанню та впоряд­куванню села.

Внаслідок здійснення ряду заходів, спрямованих на обмеження куркулів і всебічну допомогу бідняцько-середняцьким господарствам, відбувалося поступове піднесення економіки села. У 1925 році в Терпінні досягнуто довоєнного рівня поголів'я великої рогатої худоби, а у 1927 році — посівних площ. Було повністю ліквідоване безземелля селян. Значного розвитку набуло садівництво. Цьому сприяв спеціалізований радгосп «Садове», який тільки в 1926 році відпустив 21,4 тис. саджанців. Селяни заклали кілька колективних садів, а 1925 року організу­вали кооперативне товариство садоводів «Вишневе», яке постачало своїм членам необхідний реманент, організовувало переробку та збут продуктів садівництва, кредитування пайовиків тощо. Та, незважаючи на ліквідацію безземелля, все ще була велика різниця в господарському стані окремих груп селян.

Шлях до піднесення сільськогосподарського виробництва лежав через здій­снення ленінського кооперативного плану. Ще в перші роки Радянської влади знач­ного поширення набули тут прості форми кооперування — кредитні і споживчі товариства. На початку жовтня 1921 року відновило свою роботу кредитне товари­ство. Наприкінці 1929 року воно охоплювало понад дві третини всіх господарств. Товариство мало великий вальцювальний млин, олійницю та підприємство по випа­люванню вапна. Розширило діяльність і сільськогосподарське кооперативне това­риство, створене в 1923 році. Споживче товариство, яке в червні 1924 року об'єд­нувало 16 проц. селян, у загальному товарообороті сільських торговельних підпри­ємств становило 53 проценти.

Водночас розвивалося і сільськогосподарське кооперування. У 1922 році кілька десятків бідняцьких господарств об'єдналися в комуну «Червоний воїн». Її землі, близько 300 десятин, у 1923 році зведено в єдиний клин. Комуна одержувала держав­ні кредити і допомогу прокатного пункту, і вже 1924 року добилася успіхів у своєму господарюванні. Якщо одноосібні господарства одержували по 4,5—6 цнт хліба з де­сятини, то в комуні — 13,8 цнт. За ударну працю Раднарком УРСР присудив кому­ні премію розміром 1 тис. крб.

З ініціативи партосередку, КНС та сільради 1927 року організувалось перше то­вариство спільного обробітку землі — «Пробудження», куди вступило 17 бідняцьких родин. Першим його головою став місцевий бідняк, голова сільського КИС комуніст І. В. Преліпов. Того ж року виникли ТСОЗи: «Новий світ», «Соцземлеробство» та «8-е Березня».

В період весняної сівби 1929 року КНС під керівництвом партосередку організу­вав у селі колгосп ім. Сталіна. Фундатори його—члени комуни «Червоний воїн» і ТСОЗів «Пробудження» та «8-е Березня» І. Т. Махонько, М. К. Калашников і М. М. Павленко. Очолив артіль донецький шахтар двадцятип'ятитисячник П. Д. Руднєв. В артілі створили партійну організацію, секретарем якої обрали місце­вого бідняка П. М. Лихачова. Протягом 1930—1931 рр. було організовано колгоспи «П'ятирічка» і «Червоний садовод». Діяльність їх спрямовувала сільська парторганізація, яку з 1930 року очолював С. А. Панков.

Колективізація відбувалася в умовах запеклої класової боротьби. Куркулі розгорнули шалену антирадянську агітацію, погрожували членам комнезаму, комуністам і комсомольцям розправою, відмовлялися здавати хліб державі. Взимку 1930 року місцевих глитаїв було розкуркулено і вислано за межі села.