Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

худоби, 500 кращих коней, майже всіх овець. У селян відібрали землю, якою Радянська влада наділила бідноту. Було залишено тільки по 1—2 десятини на двір.

Наприкінці листопада 1918 року, як тільки окупанти залишили село, відновили роботу волосна Рада, ревком. Було створено партосередок на чолі з Ф. П. Хімичем. Але наприкінці року село захопили білогвардійці з корпусу генерала Тілло. Вони оголосили мобілізацію до білої армії, але з цього нічого не вийшло, бо волосний парт­осередок та представники підпільної партійної організації Мелітопольської заліз­ничної станції

У першому бою партизани змусили білогвардійців відступити. Перегрупувавши сили і підтягнувши резерви, білогвардійці розпочали широкий наступ проти пов­станців. 6-го січня 1919 року ворог кинув у бій козачу кінноту та піхотні частини, їх підтримувала артилерія трьох бронепоїздів. На допомогу партизанським загонам піднялося майже все населення Терпіння і навколишніх сіл. Озброївшись дробови­ками, списами, вилами та кілками, селяни разом з партизанськими загонами того ж дня розгромили білогвардійців.

Денікінці стягнули сюди нові, добре озброєні каральні частини. Після запеклих кровопролитних боїв повстання придушили. Партизани з боями відступили до села Михайлівки і майже протягом місяця утримували його. З підходом червоних частин групи П. Ю. Дибенка та партизанських загонів Михайлівської, Білозерської, Терпінпівської й інших волостей створено 5-й Задніпровський полк 2-ї бригади 1-ї За­дніпровської дивізії Червоної Армії. 11 березня 1919 року частини цієї бригади ви­зволили Терпіння від білогвардійців. Волвиконком, очолений місцевим селянином-активістом Ф. О. Хребтовим, і партосередок провели ряд заходів по зміцненню органів Радянської влади в Терпінні і селах волості. Тут формувалось поповнення до лав Червоної Армії, подавалась всебічна допомога посланцям пітерських робіт­ників, які прибули до села, щоб одержати допомогу продовольством. Та наприкінці червня Терпіння знову захопили денікінці. Почалися грабежі і розправи над трудо­вим селянством.

11 січня 1920 року частини 46-ї стрілецької дивізії 13-ї армії визволили Терпіння від ворога. Волревком на чолі з місцевим селянином, комуністом Т. В. Пузановим організував допомогу родинам червоно армійців, вживав рішучих заходів щодо вико­нання продрозверстки. Протягом січня терпіннівські селяни вивезли на державний заготівельний пункт понад 7,3 тис. пудів пшениці, ячменю і проса.

Наприкінці травня в селі розпочав роботу волосний комітет незаможних селян, на чолі якого став С. А. Панков. KHС здійснив ряд заходів, спрямованих на зміцнен­ня Радянської влади в Терпінні та інших селах волості. Зокрема, було взято на облік землю поміщика Классена, щоб розподілити її серед бідноти. Але в середині червня 1920 року село захопили врангелівці. Розпочалися грабунки, ґвалтування жінок і дівчат, знущання над членами родин комуністів і червоно армійців.

Боротьба продовжувалась. ЗО жовтня 1920 року частини 1-ї бригади 5-ї кавале­рійської дивізії 13-ї Армії вигнали з Терпіння білогвардійців. 9 листопада в селі відновив роботу волревком, працював місцевий партосередок, який об'єднав 18 ко­муністів; секретарем його став місцевий комуніст М. Ю. Стреляєв.

Відновили діяль­ність волосний і сільський комітети незаможних селян, які організували збирання продовольства і фуражу для 8-ї і 90-ї стрілецьких бригад та інших частин 3-ї стрі­лецької дивізії, що перебувала в селі.

Незважаючи на труднощі воєнного часу, в селі діяло кілька шкіл. У 1920 році, тут було 7 початкових та семирічна школи, в яких працювало 18 вчителів.

Весною 1919 року в селі відкрилась хата-читальня, де влаштовувалися голосні читання полі­тичної літератури; армійські агіткультбригади виступали з доповідями та концер­тами художньої самодіяльності. На початку 20-х років на Мелітопольщині ще діяли махновські та інші банди, які тероризували населення. Тому наприкінці листопада 1920 року було утворено Надзвичайну районну нараду у складі уповноваженого повітової Надзвичайної комісії, голови Терпіннівського волвиконкому, секретаря партосередку, начальника волосної міліції, завідуючого агітпропом та інших. В січні 1921 року Надзвичайна нарада, розміщена у с. Терпінні, організувала загін самооборони, до якого ввійшло 156 комуністів та членів КНС. Загін, очолений А. К. Філіп'євим, боровся проти бандитських зграй.

Наприкінці 1920 та на початку 1921 року волвиконком і волкомнезам конфіс­кували землі та маєток Классена, відібрали нетрудові землі і реманент у куркулів. 19 січня 1921 року на загальних зборах жителів села було вирішено негайно виконати продрозверстку та організувати додаткове збирання хліба до фонду допомоги робіт­никам Донбасу. Тоді ж терпіннівці обрали сільську Раду, а в лютому — волосну Раду депутатів трудящих. Волвиконком очолив комуніст, член колегії Мелітополь­ського повітового земвідділу К. П. Лисяк.