Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

За чотири роки виконано п'ятирічку і по продажу м'яса державі. Артіль, спе­ціалізуючись на відгодівлі великої рогатої худоби, домоглася найвищих показників в області. На кожні 100 га угідь щороку виробляється по 170—180 цнт яловичини.

Колгосп «Червоний прапор» має п'ять перехідних Червоних прапорів — всесоюз­ний, республіканський, два обласних і районний. Напередодні 52-х роковин Великого Жовтня артілі — єдиній в області — надано звання «Колгосп високої культури зем­леробства». Голова

у колгоспі працює 14 кваліфікованих спеціалістів. Чотири з них мають вищу освіту, шість навчаються на кошти колгоспу в інститутах і технікумах. Виросла майстерність рядових трудівників. Особливо великим став загін майстрів хлібороб­ської справи. Серед них брати Григорій і Ярослав Бучки — водії Т-74. Нещодавно по­вернувся з армії і сів за кермо трактора їх наймолодший брат Геннадій. На одному тракторі працюють брати Тарасенки — Іван та Михайло. Всьому району відомі брати-механізатори Жиєнки Іван та Дмитро. Один із них кукурудзовод, другий ме­ханік. Тепер в артілі на кожен трактор є два трактористи. Вдосталь комбайнерів, шоферів. Вони вміло використовують механізми: денний виробіток на гусеничний трактор становить 9, а на колісний 6 гектарів. Ланковий механізатор І. Жиєнко зібрав у 1969 році по 47 цнт зерна кукурудзи з га. Ще кращий урожай у ланці І. Тарасенка. Він добився по 57 цнт кукурудзи в зерні на кожному гектарі посіву.

Невпинно зростає прибуток артілі. В 1969 році він перевищив 1,5 млн. крб. Від­так зростають відрахування до неподільного фонду. Це дає можливість широко про­вадити капітальне будівництво. Останнім часом виросли два тваринницькі містечка, літній табір для худоби, зерносховище, будинок механізаторів, автогараж.

Поряд із сільськогосподарським виробництвом у Розівці розвивалася місцева промисловість — це міжколгоспна шляхова будівельна організація, комбінат кому­нальних підприємств, відділення «Сільгосптехніки», хлібоприймальний пункт, промкомбінат тощо. Розівське відділення «Сільгосптехніки» у 1968—1969 рр. пола­годило понад 300 колгоспних тракторів, 80 комбайнів, 150 автомашин, сотні сівалок, культиваторів, плугів та іншого реманенту. Для термінового ремонту тут обладнані спеціальні пересувні майстерні, які закріплені за кожним колгоспом. Змінив свій зовнішній вигляд, збільшив потужність Розівський хлібоприймальний пункт. Тут стала до ладу потокова лінія для приймання та просушування зерна. Всі виробничі процеси механізовані, споруджується елеватор.

У зв'язку з укрупненням району (1962 року Розівський район ліквідовано, а селище підпорядковано Куйбишевському) харчокомбінат реорганізовано в Розів­ський цех Куйбишевського заводу продтоварів. Тут працюють млин, відділення цехів — ковбасного, олійного, безалкогольних напоїв та хлібобулочних виробів. Колектив цеху щороку перевиконує виробничі завдання, бореться за звання під­приємства комуністичної праці. 1968 року почесне звання ударника комуністичної праці присвоєно працівникам цеху Л. М. Лісовській, М. Д. і Д. Д. Батечкам та ін.

У промартілі ім. Леніна, що теж була 1962 року реорганізована в Розівський цех Куйбишевського побутового комбінату, є відділення масового пошиття одягу та взуттєва майстерня; промкомбінат, реорганізований 1966 року в завод «Металопобут», який має потужний металообробний цех, кузню, пилораму. На заводі пра­цюють 240 робітників. Підприємство випускає 217 найменувань металовиробів для широкого вжитку. За 1969 рік завод «Металопобут» випустив валової продукції на 1 млн. карбованців.

Важливу роль у зміцненні народного господарства та впорядкуванні селища відіграє створена 1956 року міжколгоспна будівельна організація, що відзначається високою якістю виконуваних робіт. Близько 200 об'єктів здала вона з відмінною оцінкою і багаторічною гарантією. 1965,року досвід розівських сільських будівель­ників був представлений у Києві на республіканській Виставці передового досвіду в народному господарстві. У Розівці з 1966 року працює також міжколгоспна шля­хово-будівельна організація, добре оснащена різною технікою.

Колектив Розівського комбінату комунальних підприємств збудував і увів у дію готель, ВІДДІЙлення Держбанку, електростанцію, 14 житлових будинків, проклав понад 10 км тротуарів.

Селище Розівка славиться пра­цьовитими людьми. Орден Леніна і 7 інших орденів та медалей має Ге­рой Соціалістичної Праці директор Розівського хлібоприймального пун­кту Ф. Ф. Ревут. Серед почесних громадян Розівки — учасники гро­мадянської війни будьонівці І. Б. Матюшенко, Г. А. Старков, учасник штурму Зимового палацу, кавалер двох орденів Леніна, зачинатель кол­госпного руху на Україні П. Т. Пивоваров, учитель С. Л. Приходченко, педаго­гічна діяльність якого теж відзначена орденом Леніна.

За 1957—1969 рр. для наукових працівників дослідного поля споруджено понад десять будинків. Зведено нову агрохімлабораторію, двоповерховий науковий корпус. Вздовж центральної садиби зазеленіли сади, а всю її оточують пірамідальні тополі. За житловим масивом — майстерня, тваринницькі ферми, силосні споруди, склади. Дослідне поле має десятки тракторів, комбайнів, автомобілів та інших сільськогоспо­дарських машин.