Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

Відроджувалась, упорядковувалась Розівка. В 1948—1950 рр. виросли нові приміщення дитячих ясел, дитсадка, аптеки. Тільки за останній рік першої повоєн­ної п'ятирічки колгоспники і робітники селища з допомогою держави звели 114 жит­лових будинків. Повністю відбудували лікарню, поліклініку. Почали працювати відбудовані обидві середні школи, які відвідувало понад 1000 учнів.

Велику організаційну і масово-політичну роботу провадили в цей час комуністи Розівської МТС. Вони очолили соціалістичне змагання за максимальне використан­ня машкнно-тракторного парку і повели за собою весь колектив. Про успіхи Розів- ських механізаторів було відомо далеко за межами району.

За кілька повоєнних років відродилася і зміцніла місцева промисловість. Не­велика взуттєва і деревообробна майстерні, кузня — ось з чого починав Розівський райпромкомбінат у 1946—1947 рр. А через три роки він мав 12 різних цехів. Побу­довано новий цегельно-черепичний завод. З 1951 року в Розівці почала працювати інкубаторна станція, що мала велике значення для розвитку птахівництва в районі. Щороку колгоспи і радгоспи одержували звідси понад 170 тис. курчат і молодняка водоплавної птиці. Промислова артіль ім. Леніна у 1950 році набагато збільшила випуск продукції порівняно з 1947 роком. Розширився й асортимент товарів. За­мість одного працювали чотири цехи. В артілі виготовляли кімнатні доріжки, шили чоловічі і жіночі костюми, білизну тощо.

Організаторами соціалістичного змагання за зміцнення економіки колгоспів, за розвиток місцевої промисловості, за відбудову селища, поліпшення культурно- побутових умов трудящих були комуністи. Районну партійну організацію очолював у важкі повоєнні роки ініціативний комуніст І. І. Шуліков. Він багато зробив для благоустрою Розівки, піднесення громадського виробництва і в 1948 році був удос­тоєний ордена Трудового Червоного Прапора.

В лютому 1951 року колгосп «Червоний Прапор» об' єднався з колгоспом «Чер­воний фронт» (с. Луганське). В об'єднане господарство ввійшли і землі невідновлю­ваного по війні колгоспу «Червоне поле» (колишнє с. Казеносельське). Отже колгосп «Червоний Прапор» став великим господарством — він мав 3812 га землі. Завдяки кращому використанню землі та техніки, ліпшій організації праці, великий крок уперед зробило зернове господарство — основа сільськогосподарського виробни­цтва. Так, уже наступного року колгосп на всій площі посіву зібрав по 22,8 цнт пшениці. Значних успіхів домоглися і працівники ферм. Порівняно з 1950 роком поголів'я великої рогатої худоби зросло на 17 процентів.

Розвиток і зміцнення громадського господарства сприяли поліпшенню мате­ріального добробуту колгоспників, підвищенню оплати праці. 1952 року на трудо­день було видано по 3 кг зерна і 4 крб. грішми.

Озброєні рішеннями вересневого (1953 р.) Пленуму ЦК КПРС, члени артілі взялися за інтенсивний розвиток усіх галузей сільськогосподарського виробництва. Сумлінна праця увінчалась трудовими успіхами. В 1955 році урожай зернових ста­новив 23 цнт з га, кукурудзи — 28 цнт. На фермах утримувалося 400 голів великої рогатої худоби. По надоях молока і по виробництву його на 100 га землі колгоспи зони діяльності Розівської МТС в 1954—1955 рр. посідали перше місце в області.

Успішно розвивався колгосп і в роки семирічки. Держава щедро забезпечу­вала його тракторами, автомашинами, різним сільськогосподарським інвентарем. І люди трудилися з повною віддачею сил. Це забезпечило добрі виробничі показни­ки. Трудівники полів в 1964 році зібрали по 27,1 цнт зернових з га, у т. ч. озимої пшениці по 29,1 цнт. Зросло поголів'я худоби. Це дало можливість виробити на кожні 100 га угідь по 90 цнт м'яса. Грошовий прибуток перевищив півмільйона карбо­ванців.

В авангарді боротьби за розвиток усіх галузей господарства йшли комуністи. Партійна організація колгоспу постійно зростала за рахунок передовиків виробни­цтва і в 1965 році налічувала 36 чоловік. Дві третини їх працювали механізаторами в польових бригадах та на фермах. Багато років незмінно очолює парторганізацію вмілий керівник і організатор С. І. Дудка. Водночас він і добрий спеціаліст сіль­ського господарства — без відриву від виробництва закінчив вуз. Зміцнівши еконо­мічно, колгосп «Червоний прапор» перейшов наприкінці семирічки на щомісячну гарантовану оплату праці. Так, середній денний заробіток колгоспника у 1966 році становив 3 крб. 12 копійок.

Рішення березневого (1965 р.) Пленуму ЦК КПРС трудівники колгоспу сприй­няли як бойову програму дій. Роки поточної п' ятирічки стали сходинками до нових успіхів у всіх галузях господарства. В 1969 році на кожному гектарі зібрано пере­січно по 32,6 цнт зернових. Колгосп першим у районі достроково рапортував про ви­конання п'ятирічного плану продажу хліба державі. В цьому велика заслуга голов­ного агронома, палко закоханої в свою професію людини, І. В. Білого, який двадцять років працює в цьому господарстві.