Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

Ще в роки громадянської війни найбідніша частина розівських селян об'єдна­лася в сільгоспартіль і господарювала на землях колишньої колонії «Мала Угор­щина». Колектив проіснував недовго. 1922 року комуніст А. Й. Добровольський орга­нізував сільгоспартіль «Надія», що об'єднувала 38 чоловік. Водночас була створена артіль «Вперед-2», до якої ввійшло 39 чоловік. У своєму користуванні артілі мали 358 десятин орної землі. Промислові підприємства Розівки подавали новоутвореним господарствам всебічну допомогу: виділяли необхідні матеріали, ремонтували інвен­тар, будували приміщення, допомагали збирати врожай. Держава виділила артілям трактори, плуги тощо.

Щороку збільшувався й вантажооборот залізничної станції Розівка. Так, про­тягом 1925 року тут прийнято 130 тис. пудів вантажів і відвантажено 605 тис. пудів.

У боротьбі за соціалістичну перебудову господарства селища зростав авторитет комуністів, їхні ряди поповнювалися за рахунок передової частини робітників і се­лян-незаможників. Тільки протягом 1921 року Розівський партосередок, який очо­лював Л. О. Стукалов (працював механіком на олійниці), зріс на 11 чоловік і налічу­вав 15 комуністів.

ініціативи партосередку в 1923 році найбільш активна молодь Розівки об'єд­налася в комсомольську організацію. Секретарем її став син місцевого ремісника 3. Я. Абрамсон. Комсомольці провадили масово-політичну роботу серед населення, брали участь в упорядкуванні селища тощо.

У 1924 році в Розівці виникли перші профспілки. Робітники млина та олійниці об'єдналися у профспілку «Харчовик», а колишні наймити — у спілку «Робземліс». Очолювані комуністами І. Я. Фурсманом та Й. Ф. Кубраком, профспілки провели значну роботу по відбудові підприємств, ліквідації неписьменності серед населення, вони також захищали права робітників, які працювали у приватних господарствах.

Спільними зусиллями партійної і громадських організацій з участю робітників і селян було налагоджено роботу залізниці, побудовано елеватор, швейні та шевські майстерні, відремонтовано торговельні установи, лікарню, споруджено дитячі за­клади.

Багато уваги приділялося народній освіті, розвиткові культури та охороні здо­ров'я трудящих. З ініціативи спілки харчовиків і комсомольської організації в Розівці відкрився робітничий клуб на 150 місць, дві початкові школи, були створе­ні гуртки для ліквідації неписьменності серед дорослих. Перший випуск слухачів лікнетту відбувся весною 1924 року. Комуністи, комсомольці, вчителі місцевої школи виступали перед населенням з антирелігійними доповідями та бесідами. Керувала атеїстичною роботою на селі «Рада безбожників», яка мала свої осередки при школі і хатах-читальнях. У 1924 році на вимогу широкої громадськості закрили церкву в с. Люксембурзі та синагогу в Розівці.

Того ж 1924 року в розівських початкових школах з' явились перші піонерські загони,

Партійна організація керувала господарським та громадсько-політичним жит­тям Розівки. Усі 17 комуністів, які перебували на обліку в партійній організації, працювали на важливих ділянках господарської та культурно-масової роботи. Голо­вою селищної Ради обрано М. Ф. Пацулю, районним комітетом незаможників керу­вав колишній батрак німець Ф. А. Бергер, він же очолював парторганізацію. Го­ловою райкому профспілки «Робземліс» був ГІ. Н. Кудрявцев, сільбудом завідував М. І. Скороходов, у млині трудилися комуністи С. Ф. Артюхов і Г. Я. Грицунов.

1924 року сусіднє село Люксембург стало центром однойменного району Донець­кої області, йому була підпорядкована і Розівка.

В 1929—1930 рр. артілі «Надія» та «Вперед-2» були розформовані, частина їх земель відійшла до сусіднього новоствореного колгоспу ім. Кірова, решта — до дер­жавного фонду, з якого виділялись ділянки під забудову, плодорозсадник, дослідне поле тощо. Частина колгоспників перейшла працювати в артіль ім. Кірова, інші — на залізницю, дослідне поле тощо.

В жовтні 1930 року створено Розівську машинно-тракторну станцію. Очолив її комуніст М. К. Дейч. Першими місцевими механізаторами стали колишні бідняки М.П. Налбатова та І. Є. Кротенко. Держава забезпечила МТС новою сільськогоспо­дарською технікою. Вже в 1935 році тут налічувалось 65 тракторів, 38 комбайнів, десятки плугів та сівалок. Це дало можливість краще обробляти землю, вчасно зби­рати урожай. В 25 колгоспах, які обслуговувала МТС, щорічно вирощували по 12 — 14 цнт зерна з кожного гектара.

За високі виробничі показники трактористи В. І. Енгольд, С. І. Волосович, стар­ший агроном МТС І. С. Нор у 1939 році стали учасниками ВСГВ. Великою срібною медаллю головвиставком нагородив комбайнерів І. В. Кінаста та А. І. Рудченка, які за сезон 1938 року зібрали урожай на площі понад 720 гектарів.