Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

на нараді партійного та радянського активу, керівників господарств з промовою, у якій намітив шляхи дальшого розвитку колгоспів. У липні 1935 року в колгоспах побував голова Раднаркому України В. Я. Чубар, який вказав на необхідність мак­симального використання всіх наявних ресурсів для організаційного зміцнення колгоспів.

У квітні 1935 року на вшанування пам'яті видатного діяча Комуністичної партії та Радянської держави В. В. Куйбишева село названо Куйбишевим. Відповідно перейменовано й район.  

У червні 1939 року в більшості колгоспів були створені парторганізації та пар­тійні групи. Комуністи подавали зразки ударної, стахановської праці. Тоді ж учас­никами ВСГВ стали свиноферма колгоспу «Вперед», вівцеферма колгоспу ім. Калі­ніна та десятки колгоспників і механізаторів МТС. Зокрема учасницею виставки стала свинарка Н. М. Голдиш, яка в 1938 і 1939 рр. вирощувала по 23—25 поросят від кожної свиноматки і була нагороджена малою срібною медаллю виставки. У 1940 році учасниками виставки були 12 механізаторів МТС.

У передвоєнний час колгоспи Куйбишевого стали економічно міцними госпо­дарствами. Річні грошові прибутки артілей становили близько 2 млн. карбованців. Колгоспники одержували на трудодень по 4—8 кілограмів хліба та по 2—4 крб. грішми.

За передвоєнні роки змінився на краще загальний вигляд села. Були загрейдеровані й озеленені центральні вулиці, капітально відремонтовані понад 600 хат, споруджено десятки нових та кілька громадських будинків. Радіофікована і електри­фікована центральна частина села. Жителі могли придбати усе для себе необхідне в райунївермазі, чи в 7 промтоварних, продовольчих та господарському магазинах. Працювали їдальня, швейна, шевська і годинникова майстерні.

Поліпшилося й медичне обслуговування. У новоспорудженому будинку працю­вали лікарня на ЗО ліжок, амбулаторія з кількома профілактичними та рентгенів­ським кабінетами, жіноча й дитяча консультації, пологовий будинок, аптека. Діяв також фельдшерсько-акушерський пункт. У 1940 році в Куйбишевому було 4 лікарі та 15 працівників з середньою медичною освітою.

Докорінно змінився світогляд, освітній і культурний рівень селянства. До 1938 року ліквідовано неписьменність серед дорослих. З 1935 року працювали середня денна та вечірня школи робітничої і сільської молоді, де напередодні війни 26 учи­телів навчали й виховували 700 юнаків та дівчат, а також семирічна і три початкові школи. Наприкінці 1936 року в селі відкрито піонерський клуб, а через три роки споруджено й відкрито палац піонерів.

Приваблював вогнями районний будинок культури, а також колгоспні клуби та червоні кутки, де демонструвалися художні кінофільми, читалися лекції, ставилися п'єси, проводилися літературні вечори. Відчинив двері новозбудований кінотеатр на 500 місць.

До послуг куйбипіевців були районні бібліотеки для дорослих, дітей і юнацтва, колгоспні та,шкільні з книжковим фондом понад 10,5 тис. томів. Майже кожний двір передплачував по 1—2 примірники газет і журналів. З 1930 року почала вихо­дити районна газета «Соціалістична перемога» — бойовий помічник районної парторганізації в боротьбі за піднесен­ня економіки колгоспів, культури і добробуту трудящих. У 1940 році газета була учасницею Всесоюзної сільсько­господарської виставки.

22 червня 1941 року в селі відбувся багатолюдний мітинг. Куйбишевці поклялися віддати всі сили для розгрому воро­га. Сотні чоловіків стали до лав Червоної Армії.

Колгоспники, які залишилися в селі, за 16 днів зібра­ли і здали хліб державі. З наближенням фронту багато жителів евакуювалося. У глибокий радянський тил кол­госпники вивезли худобу та сільськогосподарську техніку. У селі був створений винищувальний батальйон під коман­дуванням першого секретаря Куйбишевського райкому КП України Ю. Д. Мащенка. За завданням командування Чер­воної Армії члени винищувального загону проводили роз­відувальну роботу в тилу ворога. Частина загону влилася до складу діючої армії.

6 жовтня 1941 року гітлерівці захопили село. Ііа території районної лікарні фашисти створили табір військовополонених. І хоч він пильно охоронявся, жінки передавали полоненим харчі, одяг, взуття, допомагали їм утікати з табору. М. П. Ба­течко разом з своїм малолітнім сином врятувала з табору пораненого радянського воша Ю. С. Кольцова і тривалий час переховувала його. Солдат Кольцов, якому вони зберегли життя, бився з ворогом на фронті. М. П. Батечко нагороджена медал­лю «За бойові заслуги».

Фашистам вдалося розкрити групу підпільників, членів винищувального баталь­йону. їх схопили 25 лютого 1942 року і після жорстоких катувань розстріляли. Десять героїв-підпільників: І. К. і К. І. Батечко, Ф. Є. Верещак, О. Є. Зубко, В. Є. Кадькало, Я. А. Костенко, П. Ф. Муха, Д. І. Самойленко, А. А. Харченко, Т. І. Харченко посмертно нагороджені медалями «За відвагу».

Окупанти схопили колишнього радянського активіста К. Ф. Комченка, його дружину та малолітнього сина і привселюдно, на острах іншим, повісили в центрі села. За підозру в антифашистській діяльності гітлерівці 17 березня 1943 року, за­арештували жителя села Н. Г. Шевченка і стратили його разом з односельчанином Т. М. Проскурою. За час окупації гітлерівці провели в селі три облави і відправили на каторжні роботи до Німеччини понад 300 юнаків і дівчат.

Відступаючи під ударами Червоної Армії, фашисти використали кургани, що панують над місцевістю, і створили за 5—6 км від села укріплений вузол. Місцеві жителі допомогли радянським воїнам вночі тихо пройти оборону неподалік від курга­нів у місці стику двох німецьких частин і ввійти у село. Червоноармійці несподівано напали на штаб і знищили його. Це дезорганізувало фашистську оборону і ворог не зміг протистояти навальному наступові радянських частин. Завдяки цьому фашисти не встигли повністю знищити селище. 15 вересня 1943 року частини 151-ї, 202-ї та інших стрілецьких механізованих, танкової і кавалерійської частин 2-ї гвардій­ської армії Південного фронту визволили село. В цій операції загинуло 111 бійців і офіцерів Червоної Армії. Вони поховані в братських могилах, на яких встановлено пам'ятники і обеліски.