Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

«Більшовик» — по 22 цнт ячменю, артіль «Перемога» — по 18 цнт озимої пшениці, по 35 цнт кукурудзи і по 15 цнт соняшнику. Кожна артіль Дніпровки мала тваринницькі ферми; на трудодень колгоспники одержали пересічно по 4,5 кг хліба та по 3 крб. 70 коп. грішми.

За високі показники у вирощуванні зернових і технічних культур та виробни­цтві продукції тваринництва шість колгоспів, у т. ч. «Більшовик», «Правда», ім. Пет­ровського, а також багато колгоспників і механізаторів МТС були учасниками ВСГВ у 1938—1940 рр. Медалі, грамоти і подарунки Головвиставкому одержали сви­нарка колгоспу «Перемога» С. Т. Жукова, чабан артілі «Нове життя» І. П. Тиник, трактористи-

Докорінні зміни відбулися в галузі народної освіти. З 1930 року дві початкові школи стали семирічними; одну з них у 1936 році реорганізовано на середню. До 1937 року в селі ліквідовано неписьменність серед дорослих, всіх дітей шкільного віку охоплено семирічним навчанням.

В селі було два сільські й кілька колгоспних клубів, де читалися лекції, демон­струвалися художні кінофільми, місцевими аматорами ставилися вистави й концерти. В хорових і драматичних гуртках брали участь близько 300 чоловік. Бібліотеки, створені при клубах, мали понад 3 тис. книг.

У перші ж дні Великої Вітчизняної війни понад тисячу чоловіків призовного віку влилося до лав Червоної Армії. їх місце на виробничих ділянках заступили жінки, старики, діти. В короткі строки було зібрано врожай, виконано державні поставки.

В міру наближення фронту з Дніпровки вивезли техніку МТС, колгоспну худо­бу, хліб і евакуювали частину населення. Створений з партійного і радянського акти­ву села винищувальний батальйон забезпечував охорону села, а потім влився до дію­чої армії.

19 вересня 1941 року після запеклих боїв гітлерівці захопили село. Силою зброї вони насаджували фашистський «новий порядок». Окупанти схопили й закатували багатьох радянських людей, які з різних причин не змогли своєчасно евакуюватися. Загинули Г. М. Воробйов, Л. С. Ясеньов, X. Н. і Л. X. Кумейки та інші. Але геста­півцям не вдалося залякати дніпровців. У травні 1942 року в селі створилася підпіль­на група на чолі з партизанським ватажком часів громадянської війни А. І. Воронковим. Невдовзі гітлерівці вислідили патріотів. Після катувань всіх їх відправили до Бухенвальда.

У травні 1942 року в селі з'явилася парашутистка В. Г. Безсонова — сільська комсомолка, яка напередодні війни вступила до Червоної Армії. Гестапівці схопили її і піддали тортурам. Але мужня патріотка нікого не виказала. 12 липня 1942 року її розстріляно в Кам'янці-Дніпровській. У серпні 1942 року до села прибула, скину­та в плавні на парашутах, диверсійна група під керівництвом Ф. І. Трусова і І. К. Супруна — колишнього агронома Дніпровської МТС. Патріоти руйнували лінії зв'язку, знищували автотранспорт, німецьких солдатів і офіцерів. У грудні 1942 року їх вислідили. Сталася сутичка з карателями. Тяжкопораненого І. К. Супруна схопили і пізніше стратили. Решта бійців на чолі з Ф. І. Трусовим вийшла з оточення і про­довжувала диверсійну роботу до з'єднання з частинами Червоної Армії. У серпні 1943 року близько тридцяти озброєних активістів села під керівництвом комуніста С. М. Яковлєва вчинили напад на штаб гарнізону окупантів, захопили документи і зброю. У плавнях бійці об'єдналися з іншими загонами і, перейшовши 4 листопада 1943 року лінію фронту поблизу села Балок, влилися в 59-у гвардійську Краматор­ську Червонопрапорну дивізію 4-го Українського фронту.

Під час окупації 414 жителів Дніпровки, здебільшого молоді, окупанти примусо­во вивезли до Німеччини.

Наприкінці 1943 року село стало ареною кровопролитних боїв. 1260 солдатів і офіцерів Радянської Армії полягло в боях за визволення Дніпровки. їх поховано у братській могилі в центрі села, де нині встановлено пам'ятник. У цих боях загинув прославлений льотчик, Герой Радянського Союзу старший лейтенант М. І. Тараканчиков, уродженець Смоленської області.

5 лютого 1944 року Дніпровку визволили частини 61-ї гвардійської, 259-ї та 266-ї стрілецьких дивізій 32-го стрілецького корпусу 4-го Українського фронту.

Багато дніпровців мужньо билося проти ворога на фронтах війни. Серед них полковник М. І. Губарєв, який брав участь у штурмі Берліна. Полковник Я.П. Панов, у минулому учасник громадянської війни, один з перших кремлівських курсан­тів, у роки Великої Вітчизняної війни захищав Сталінград, учасник прориву блокади Ленінграда та визволення Одеси і Праги. Полковник Ф. Ф. Щетинін, гвар­дії рядовий І. М. Поляков, старший сержант І. Т. Махов та інші пройшли збоями від Сталінграда до Берліна. Снайпер Ф. В. Анікацов на підступах до рідного села знищив двох німецьких снайперів, чотири кулеметні точки. За час перебування на фронті воїн знищив 217 гітлерівців, у т. ч. 8 снайперів і 19 кулеметних гнізд; він має шість урядових нагород. І. Р. Бочарова за ратні подвиги удостоєно чотирьох орденів і трьох медалей Радянського Союзу. За мужність і героїзм на фронтах орденами й ме­далями нагороджено 509 дніпровців; 813 чоловік полягли смертю хоробрих.

Величезної шкоди селу і господарству колгоспів завдали окупанти. Вони спа­лили половину житлових і всі громадські будівлі, лікарню, школи, клуби. Збитки, заподіяні тільки колгоспам, становили 55,2 млн. карбованців.