письменник і герой народно-революційної війни проти фашизму в Іспанії Мате Залка. Його нагородили орденом Червоного Прапора.
1 листопада 1920 року на сільській сходці обрали волревком, а на початку грудня — волосний комітет незаможних селян; на чолі КНС став комуніст Т. С. Перемишлєв. Тоді ж відновив діяльність партосередок, секретарем якого обрали А. Бикова (пізніше — К. А. Усачова). Наприкінці грудня з ініціативи комуністів організувався комсомольський осередок, секретарем якого був В. Д. Давидченко. З початку 1921
Партосередок, органи Радянської влади та КНС спрямували свою діяльність на організацію продовольчої допомоги Червоній Армії, трудящим голодуючих робітничих центрів країни, сім'ям червоноармійців. З комуністів, членів КНС та комсомольців створили загін самооборони у складі 50 чоловік, який допомагав червоно- армійським частинам у боротьбі з бандитськими зграями.
У січні 1921 року при волземвідділі створено земельну комісію, яка взяла на облік нетрудові куркульські землі, лишки тягла та інвентаря. Представник земвідділів Балківської, Дніпровської та Великобілозерської волостей розподілили між волостями 11 тис. десятин орних земель поміщика Іваненка. Це дало змогу земельній комісії Дніпровки до липня 1921 року виділити на кожного їдця по 2 десятини орної землі, не враховуючи присадибних ділянок. Лишки відібраного у куркулів тягла та реманенту було передано незаможникам. Протягом 1921—1923 рр. на колишні поміщицькі землі переселилося понад 2 тис. чоловік, які заснували села IIо- воводяне та Новодніпровку.
Ще весною 1919 року в Дніпровці організувалася невелика трудова сільськогосподарська артіль «Зоря майбутнього», статут якої затвердив ГІаркомзем України. В лютому 1921 року вона відновила свою діяльність. Фундаторами першого колективного господарства були незаможники І. А. та П. Т. Ястребови і О. Г. Сидельников.
Головою артілі обрали О. Дудкіна. У вересні — жовтні того ж року в селі утворилось ще дві артілі — «Промінь соціалізму» та «Праця землі», в яких об'єдналися 67 чоловік працездатних; вони мали 11 пар коней, 184 десятини посіву. Господарствам надавалися грошові й насіннєві позички, будівельні матеріали тощо. За прикладом перших у 1922—1923 рр. в селі виникли нові артілі: «Червоний незаможник», «Нове життя», «Юність соціалізму», «Початок», «Розквіт», «Світле життя», «Україна», їх очолили комуністи та активісти КНС. Активну участь у створенні артілей та їх господарському зміцненні брали комсомольці. Вони створювали молодіжні ланки, обробляли виділені їм ділянки землі, добиваючись високих урожаїв.
У роки непу в Дніпровці розширились торгівля та кустарне виробництво. У 1922—1925 рр. тут працювали бондарні, гончарні, жерстяні, ковальсько-бричкові, швейні та шевські майстерні; діяли 2 парові млини, 21 вітряк, олійниця, 11 кузень тощо.
З перших днів Радянської влади партосередок та сільська Рада виявляли постійну турботу про охорону здоров'я, розвиток освіти і культури трудящих. У 1921 році в Дніпровці відкрили фельдшерський пункт, амбулаторію, аптеку, де працювали лікар, фельдшер, акушерка, фармацевт.
У 1919/20 навчальному році в селі працювало 6 початкових трудових шкіл, в яких навчалося 303 дітей. їх навчали й виховували 14 учителів, які також брали активну участь у роботі 6 гуртків лікнепу та створених при сільбуді політичному, драматичному, музично-хоровому гуртках. Жіноча рада при сільвиконкомі широко залучала селянок до громадського життя.
У 1924 році за ленінським призовом в селі до лав партії вступили комсомольці В. Д. Давидченко, М. М. Голев, Л. С. Сидельникова, О. С. Мокроусова та інші. Партійна організація зросла до 29 чоловік, у т. ч. 13 членів і 16 кандидатів у члени партії.
Комуністи й комсомольці розгорнули широку роз' яснювальну роботу для залучення трудового селянства до ТСОЗів. У сільбуді комуністи влаштовували лекції, доповіді, вечори запитань-відповідей. Внаслідок цієї роботи в 1928—1930 рр. у Дніпровці організувалося 8 великих артілей: «Більшовик», «Вільна праця», «Нове життя», «Перемога», «Правда», «Червонофлотець», ім. Петровського та ім. Тельмана. В 1930 році виникла промислова артіль «Комуніст», що виробляла меблі з лози.
Куркулі чинили запеклий опір колективізації: підбурювали селян не вступати до артілей, поширювали наклепницькі чутки про організаторів колгоспного руху, саботували сплату податків і здачу хліба державі. За рішенням загальних зборів колгоспників близько 50 глитайських родин розкуркулили й вислали за межі республіки.
Велику допомогу в організації колгоспного виробництва подали селянам представники робітничого класу — комуністи 25-тисячники. Один з них — Є. В. Лямін — з 1932 по 1937 рік очолював у Дніпровці колгосп «Нове життя». У 1937 році тут почала діяти МТС. Механізація рільництва сприяла піднесенню врожайності зернових культур. Так, 1939 року колгоспники артілі «Правда» зібрали по 20 цнт озимої пшениці з га, в колгоспі