Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

Бердянських повітових земських зборів з проханням відкрити нарешті лікарню в Новомихайлівці. Але земство тільки спромоглося надіслати комісію для вивчення цього питання. Лише через 10 років, у січні 1917 року в Новомихайлівці відкрили фельдшерський пункт.

Не в кращому стані перебувала й народна освіта. 1867 року в Новомихайлівці відкрилася школа грамоти, де дітей вчили два вчителі, піп і дяк. Приміщення школи взимку майже не опалювалося. Губернське управління по кілька місяців не вида­вало вчителям заробітної плати.

Важким тягарем лягла на плечі новомихайлівців перша імперіалістична війна. Майже кожне господарство втратило робочі руки. Селяни змушені були віддавати для потреб царської армії коней, хліб, м'ясо, вовну, теплі речі. Нестача робочої сили, тягла, посівного матеріалу призвела до того, що половина земель пустувала. Ось чому трудове селянство Новомихайлівки радо зустріло звістку про повалення царизму. У селі відбулися багатолюдні збори. З постаменту скинуто статую царя. «Немає більше царів — геть і статую!» — говорили селяни.

Бідняки Новомихайлівки незабаром впевнилися, що Тимчасовий уряд — не захисник інтересів трудящих, замість землі, поліпшення умов життя від них вима­гали нових податків, нових поборів; 3 перемогою Великого Жовтня у Новомихайлівці утворилися місцеві органи влади — ревкоми. Вони запроваджували в життя декрети. Радянської влади; вилучали надлишки землі у куркулів і розподіляли її між біднотою, реквізували у них продовольство для трудящих промислових міст країни. За хліб, що був відправлений голодуючим, селяни Бердянського повіту, в т. ч. новомихайлівці, одержали 14 вагонів з сільськогосподарськими машинами, залізом мануфактурою.

В квітні 1918 року село захопили австро-німецькі окупанти. Почалися грабунки. Окупанти забирали худобу, фураж, зерно; награбоване відправлялись Німеччини. Тільки в листопаді 1918 року кайзерівці залишили Новомихайлівку. Однак трудящі села аж: до кінця 1920 року не мали можливості в мирних умовах будувати нове життя, оскільки територія півдня-України, в т. ч. Новомихайлівка, була ареною запеклих битв.

Наприкінці 1918 року село захопили білогвардійці з експедиційного корпусу генерала Тілло. Вони жорстоко розправилися з активістами, грабували населення, примушували юнаків служити в їхній армії. 15 березня 1919 року частини 3-ї бригади 1-ї Задніпровської дивізії визволили Новомихайлівку. У середині червня 1919 року тут з'явилися денікінці. Під натиском червоних військ вони залишили село у січні 1920 року.

Протягом 1919 року до Новомихайлівки кілька разів вдиралися банди Махна. Нападаючи зненацька, махновці грабували населення, розправлялися з тими, хто співчував Радянській владі. В один з наскоків вони схопили місцевих жителів — активістів І. І.Кисіля та Я. Г. Щербаня, відрубали їм руки і ноги, а потім стратили. У січні 1920 року кіннотники групи В. М. Примакова завдали махновським бандам великої поразки.

Влітку 1920 року південний район новоутвореної Олександрівської губернії став прифронтовою смугою в боях Червоної Армії з Врангелем. На початку червня Новомихайлівку захопила врангелівська Чеченська дивізія, у селі стояв її штаб. В ніч на 10 червня червоні кіннотники з 3-ї бригади 2-ї кавалерійської дивізії ім. Блінова раптово наскочили на розташовану в селі дивізію. Операція була ретель­но підготовлена. Обмотавши копита коней ганчірками, а колеса тачанок — соло­мою, червоні бійці нечутно підібралися до ворожого штабу. Успіх був цілковитий. У полон потрапив командир Чеченської дивізії генерал Ревишин.

Остаточно визволено село від врангелівців 27 жовтня 1920 року військами 7-ї кавдивізії 27-ї бригади червоних військ.

В роки боротьби з білогвардійцями трудящі Новомихайлівки допомагали Чер­воній Армії продовольством, підводами, В боях проти Денікіна і Врангеля у лавах червоних військ билися 146 новомихайлівців.

4 грудня 1920 року відновив роботу Новомихайлівський ревком. Його очолив К. Сизоненко. 1920 року Новомихайлівка стала волосним центром. З лютого 1921 року тут відбувся волосний з'їзд сільських Рад; до складу волосного виконав­чого комітету увійшли місцеві активісти, головою виконкому став К. Ф. Кобзар. З'їзд звернувся до робітничо-селянського уряду з проханням якомога швидше провести землевпорядкування, допомогти бідноті реманентом, кіньми. В свою чергу делегати запевнили, що вони вживуть необхідних заходів щодо виконання вказівок робіт­ничо-селянського уряду в проведенні державної розверстки, боротьби з господар­ською розрухою, бандитизмом, дезертирством. Було прийнято також постанову про відкриття в приміщенні колишнього кредитного товариства сільського будинку ім. Т. Г. Шевченка.

Партійний осередок у селі організувався в травні 1921 року у складі п'яти комуністів. Секретарем його став Є. Д. Сиводід, член партії з 1918 року. В тому ж році виник і комсомольський осередок, який об'єднав 15 молодих активістів. Секретарем осередку комсомольці обрали П. Н. Пастушенка. Комсомольці активно допо­магали комуністам при вирішенні найважливіших завдань.