Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

першу чергу червоноармійців та бідноту. Селяни одержали по дві десятини на їдока. Жінки, як повноправні грома­дяни, вперше одержали землю з рук Радянської влади. Другим невідкладним зав­данням була ліквідація розрухи і голоду. Голод став страшним бичем на шляху економічного відродження села. Понад 300 жителів Новомихайлівки голодувало, 700 — їли хліб, в якому було 75 проц. різних домішок. Органи місцевої влади у ті дні робили все можливе, щоб врятувати життя дітей, дорослих. За рішенням сіль­ського сходу виконком вилучив церковні цінності і передав їх банкові, щоб при­дбати хліб для голодуючих. В селі відкрилися пункти допомоги найбільш потерпілим від

Долаючи труднощі, викликані розрухою і голодом, сільвиконком, партійна і комсомольська організації, комітет незаможних селян розгорнули боротьбу за те, Щоб навесні 1922 року засіяти розорану землю. Велику допомогу в цьому подала держава через сільськогосподарську кооперацію, організовану на початку 1922 року.

1922 рік видався врожайним, завдяки чому становище помітно поліпшилося. На той час у Новомихайлівці працювало вже 12 вітряків, дві олійниці, три кузні, відкрилися кооперативні крамниці. Щотижня відбувалися базари. Комуністи, комсомольці і активісти КНС виявили турботу про навчання дітей: почала працю­вати чотирирічна школа, відчинила двері бібліотека.

Незважаючи на часткові успіхи, стан господарства був тяжким. З 7148 десятин землі, які 1924 року були в індивідуальному користуванні селян, більшість оброб­лялась на низькому агротехнічному рівні, використати трактори, жниварки й сівалки на дрібних селянських наділах було важко і непродуктивно. Ось чому кому­ністи, керуючись вченням Леніна щодо соціалістичної перебудови села, наполег­ливо провадили роботу серед селян по залученню їх до колективних методів госпо­дарювання. 1924 року в селі виникла перша комуна — «Червоний прапор». Вона одержала від держави 2 тис. карбованців допомоги для придбання реманенту та тягла.

Щоб наочно переконати селян у перевагах господарювання на великих ділянках , де можна застосовувати агрономічну науку, техніку, в селі 1925 року створено т. з. зразкове поле. Згодом на цих землях організувалося три виробничі кооператива.

1928 року, крім трьох кооперативів, існувало три товариства спільного обро­бітку землі (ТСОЗи) та п'ять садово-виноградарських колективних господарств. ТСОЗи хоч і були невеликими, об'єднували по 15—17 дворів, а все ж вони мали можливість раціонально використовувати трактори, запроваджувати - агротехніку.

У 1929—1930 рр. в Новомихайлівці організовуються три колгоспи: ім. Леніна, «Жовтень», «Перший Новомихайлівський». Комуністи, комсомольці першими всту­пили до артілі.

Куркулі всіляко, шкодили молодим колективним господарствам: ширили антирадянські плітки, отруювали худобу, знищували зерно, псували реманент. В 1932 році, за вимогою селян, найбільш злісні з них були вислані за межі району.

Велику допомогу в організаційному зміцненні новомихайлівських колгоспів
подали комуністи-двадцятип' ятитисячники, що прибули сюди з Донбасу. Ф. Г. Чернишов очолив колгосп «Жовтень», Г. П. Фроликов став головою колгоспу «Перший Новомихайлівський». Головою колгоспу ім. Леніна був житель Новомихайлівки Н. К. Пастушенко. Всебічна допомога колгоспам з боку Комунарівської МТС, що була утворена в Новомихайлівці в 1934 році, дала змогу колгоспам села подолати перші труднощі. Політвідділ МТС провадив широку агітаційну роботу серед селян, організував змагання, добирав кадри. Механізація трудомістких процесів виробни­цтва, насамперед таких, як оранка, боронування і жнива, сприяли підвищенню врожайності, продуктивності праці та збільшенню прибутків артілей. Якщо в перші післяреволюційні роки в селі збирали не більше як 8 цнт зерна з гектара, то в роки перших довоєнних п'ятирічок урожай подвоївся. В 1939 році, наприклад, одержали пересічно по 16,3 цнт пшениці з га, по 19 цнт ячменю, по 9,7 — соняшнику. Зро­стало й тваринництво. У кожному колгоспі були створені ферми великої рогатої худоби та свиноферми. Колгоспи своєчасно виконували плани хлібозаготівель, продажу державі тваринницької продукції.

Труд колгоспників винагороджувався все зростаючою вагомістю трудодня. В колгоспі «Перший Новомихайлівський» колгоспники одержали на трудодень по 4 кг зерна і 2,5 крб. грішми. Член артілі Я. Коваленко одержав за свою працю 260 пудів хліба і 2289 крб., А. Гринь — 216 пудів зерна і 1908 карбованців.

Колгоспний лад перекував психологію селянина. Колишній одноосібник, ін­тереси якого обмежувалися рамками власного господарства, став селянином-колективістом. Праця для людей стала справою честі. По 4,4—5 тис. кг молока одержу­вали доярки від корови щороку на фермі племінної худоби у колгоспі ім. Леніна. Бригадира доярок П. І. Івашину — невтомну трудівницю, ініціатора багатьох корисних починань знали далеко за межами області. Комбайнер І. Ф. Шевченко в 1938 році зібрав 810 га пшениці і став учасником ВСГВ. У тому ж році його наго­родили орденом Леніна. За зразкову працю на конефермі в колгоспі «Перший Новомихайлівський» конюх А. П. Гринь теж був затверджений учасником ВСГВ на 1941 рік.