16 вересня 1943 року воїни 248-ї стрілецької дивізії 28-ї армії Південного фронту визволили село від окупантів. Дивізією командував полковник М. 3. Галай. В боях за Берестове загинуло 42 солдати й офіцери Червоної Армії. їх поховано в трьох братських могилах у центрі села.
Мужньо бйлися з гітлерівцями на фронтах Великої Вітчизняної війни воїни з Берестового, 424 з них загинули в боях,, понад 500 чоловік повернулися переможцями, більшість — з бойовими орденами і медалями.
Більшість ділянок колгоспного виробництва після визволення очолили жінки. М. М. Німич, Т» А. Бакай, Г. Г. Міщенко, Г. Я. Андрущенко стали бригадирами. При МТС відкрилися курси механізаторів, на яких навчалося 70 дівчат і жінок. У 1944 році вони вже працювали на ланах, забезпечивши тракторною оранкою три чверті земельних угідь.
Війна ще тривала, і для прискорення перемоги колгоспники Берестового із своїх особистих запасів передали до фонду допомоги фронтові по 5—6 пудів хліба з двору. Трудівники артілі «Третій вирішальний» в 1944 році внесли до фонду оздоровлення радянських бійців 18 тис. літрів молока. В селі зібрано близько 200 тис. крб. на будівництво ескадрильї літаків.
У 1944 році при артілях створено первинні партійні організації, які спрямовували свої зусилля на розв'язання питань колгоспного будівництва.
В кожній артілі створили будівельні ланки по 25—30 чоловік. Матеріали для будівництва вишукували на місці, частину їх дали промислові підприємства Бердянська та Запоріжжя. В результаті протягом 1944—1945 рр. в селі збудували 3 тваринницькі приміщення та 120 житлових будинків, відремонтували 153 будинки тощо. Село поступово відроджувалося: зникали землянки, виростали нові вулиці.
З переможним закінченням Великої Вітчизняної війни до села повернулися фронтовики. Держава подавала все більшу допомогу МТС і колгоспам. Наприкінці 1945 року МТС одержала 10 автомашин, а колгоспи — понад сто коней. В артілях утворювалися стахановські школи, в яких навчалися бригадири, ланкові та рядові колгоспники. Господарські справи у селі поступово налагоджувалися. Розвиваюся й тваринництво. Великої рогатої худоби на той час налічувалося 946 голів, також 210 коней, 460 свиней, 650 овець, 2200 штук птиці. У 1948 році колгоспне виробництво Берестового досягло довоєнного рівня.
1950 року в результаті укрупнення на базі 9 берестівських артілей створено 5. У 1950 році колгоспники зібрали пересічно по 10 цнт зернових з кожного га. Загальний прибуток колгоспів становив 2,25 млн, крб. а сума неподільних фондів — 87 млн. карбованців.
Значний розвиток усіх ланок колгоспного виробництва почався після вересне- юго (1953 року) Пленуму ЦК КПРС. На той час в усіх артілях працювали партійні організації, які вирішували важливі господарські питання. Парторганізація колгоспу «Батьківщина», наприклад, послала в одну з відстаючих бригад комуніста К. Зозулю, бригадиром тракторної бригади комуніста І. Д. Гордієнка. Комуністи юзгорнули боротьбу за піднесення тваринництва, яке ще відставало. Почали із міцнення ферм кадрами. Парторганізація артілі ім. Шевченка у жовтні 1953 року ільше половини комуністів відрядила працювати на ферми, постійно дбала про матеріальне заохочення тваринників, яким було встановлено додаткову оплату праці за еревиконання виробничих завдань. Водночас правління артілей збільшували площі ід посіви кормових культур. Завдяки цим заходам колгоспи добилися значного піднесення виробництва. На фермах виросло багато передовиків тваринництва. У 1956 році пташниця Н. К. Данильченко та свинарка С. М. Орел були нагороджені орденом Трудового Червоного Прапора. Таку ж нагороду одержала доярка М. Л. Червона, яка надоїла по 5120 кг молока від фуражної корови.
Процес реорганізації колгоспів продовжувався й далі. У 1957 році замість 5 створено 3 крупні багатогалузеві господарства: ім. Кірова, ім. Шевченка та «Батьківщина», які мали 22,2 тис. га землі. Укрупнення артілей, поліпшення організаційної та виховної роботи серед трудящих сприяли новому піднесенню виробництва. У 1958 році колгоспники зібрали пересічно по 20,6 цнт зернових з га. Загальний прибуток колгоспів становив 24,5 млн. карбованців.
Найбільшого економічного піднесення, після деякого уповільнення темпів зростання господарства в роки семирічки, трудящі села добилися після березневого (1965 року) Пленуму ЦК КПРС та XXIII з'їзду партії, які розробили глибоко наукову програму ведення сільського господарства. Провідною культурою стала озима пшениця, під яку в 1967 році: відведено 5,3 тис. га. Близько 3 тис. га займали посіви кукурудзи на зерно, понад 2 тис. га — посіви соняшнику. Розвивалися й інші галузі, господарства: площа садів досягла 340 га, виноградників — 90 гектарів.