Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

Медична допомога для селян була майже недоступною. Протягом ста років у селі не було ніяких медичних закладів, серед населення ширились епідемічні захво­рювання. Наприклад, у 1899 році від різних хвороб померло 383 чоловіка, у т. ч. 243 дитини. Земську лікарню на 12 ліжок відкрито лише на початку XX ст. Працю­вали у ній лікар, 2 фельдшери й акушерка. Лікарня обслуговувала дільницю з насе­ленням понад ЗО тис. чоловік. Не дивно, що середня тривалість життя селян Бересто­вого на цей час становила 21,2 року.

Не краще було і з народною освітою. Відкрите 1854 року однокласне міністер­ське училище охоплювало всього 133 учні. На клопотання Берестівської общини за рішенням Бердянських повітових земських зборів восени 1876 року в селі відкрили [фуге однокласне земське училище, а через два роки — третє. 1900 року, коли в селі залічувалося 14 тис. жителів, навчалося лише 563 учні, 1478 дітей шкільного віку залишалося поза школою. Протягом 1900—1905 рр. земство відкрило в селі ще три ючаткові однокласні школи, у всіх школах вчилося менше половини дітей. Та біль- пість з них через півроку залишала школу, бо кожній трудовій сім'ї потрібні були робочі руки.

Трудящі Берестового примножували, розвивали самобутню народну культуру. Майстерні вишивальниці прикрашали чудовими візерунками рушники, сорочки тощо. Родини гончарів В. Шендрика і Л. Зозулі виготовляли розмальовані миски, міечики, горщики, макітри, дитячі іграшки.

Позитивно впливала на культурне життя села місцева інтелігенція, що складала­ся з десяти вчителів, лікаря, ветеринара й агронома, який обслуговував, крім Берес- ювецької, ще 6 волостей. У 1913 році вчителі за участю сільської молоді створили фаматичний гурток. Оскільки спеціального приміщення не було, довелося пристосувати під «театр» сарай. Тут любителі сцени поставили кілька п'єс Т. Г. Шевченка, А. П. Старицького та І. К. Карпенка-Карого.

Продовження і після Лютневої революції братовбивчої війни викликало у селян севдоволення політикою Тимчасового уряду. Загасити ненависть до експлуататорів іісцеві власті були безсилі. Берестівські наймити, що працювали у куркуля Гореніка, підпалили паровий млин та олійницю, а його самого вбили. Учинили бунт наймити, що працювали в економії поміщика Гарана за 12 км від села.

Як тільки у селі стало відомо про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції, бідняки, зібравшись на сільську сходку, висловили підтримку петроградському пролетаріату. На початку січня 1918 року було ліквідовано волосне земство, брано волосну Раду селянських депутатів на чолі з бідняком X. М. Спицьким, а також земельний і продовольчий комітети. Жителі колишніх берестівської та вибоєвської общин обрали сільські Ради.

У квітні 1918 року село захопили австро-німецькі війська. Вони грабували елян, забирали хліб і худобу. Окупанти створили з місцевих куркулів «волосне равління», та їхня влада протрималася недовго. У зв'язку з наступом Червоної армії та вибухом революції в Німеччині, наприкінці 1918 року загарбники відступили. В селі відновилася Радянська влада.

Становище лишалося і далі тривожним — з Дону насувалися білогвардійські війська. Для боротьби з ними у Берестовому створили червоний батальйон, який чолив колишній фронтовик селянин-бідняк Г. Г. Марусич. Батальйон у складі ча- гин Махна виступив проти білогвардійців. Але через зраду махновців йому довелося їм на сам вступити в нерівний бій з денікінцями поблизу височини «Кам'яні могили», ільшість червоних бійців і командир полягли в бою. Скориставшись цим, махновці іхопили село і вбили перших організаторів Радянської влади X. М. Спицького і інших. На початку червня 1919 року Берестове знову окупували денікінці. ервона Армія визволила Берестове від білогвардійців у грудні 1919 року, тоді ж утло створено і ревком.

Члени ревкому зайнялися передусім мобілізацією сил на боротьбу з махновськи- и бандами, проведенням лродрозверстки. У січні 1920 року ревком надіслав в роз- зрядження повітового військового комісаріату для боротьби проти бандитських чрай 10 бійців з кіньми. Під керівництвом ревкому селяни також виявляли і збирали зброю. Поступово налагоджувалося господарство. У 1920 році селяни Бересто­во успішно провели сівбу і жнива. Це дало можливість їм подати допомогу голо­дуючим робітникам Петрограда, Москви і Донбасу. Успішно проходило виконання продрозверстки: протягом трьох тижнів селяни відправили державі близько 5 тис. пудів зерна.