Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

В роки громадянської війни понад 100 жителів Берестового загинуло в боротьбі, за Радянську владу. В центрі села їм встановлено пам'ятник.

Після визволення села частини Червоної Армії допомогли сільській бідноті створити волосний і в кожній з частин села — сільський ревкоми, а наприкінці лис­топада 1920 року — волосний і сільський комітети незаможних селян. Наприкінці січня 1921 року відбулися вибори волосної та двох сільських рад. Головою волвиконкому обрали В. І. Литвиха, а головою Вибоевської Ради — місцевого жителя А. І. Антоненка.

Відновилися заняття у школах, почали працювати гуртки по ліквідації непись­менності. Діяльну участь у цій справі брали вчителі Є. П. Коцевич, П. М. Заводовська та інші, які систематично працювали на десятихатках.

У 1923 році утворився Берестівський район (ліквідований 1930 року). Тоді ж у селі виникли партійна і комсомольська організації. Секретарем райкому партії обрали робітника М. Ф. Шестакова. Комуністи і комсомольці роз'яснювали населен­ню політику партії та уряду, багато уваги приділяли боротьбі за піднесення госпо­дарства, допомозі сім'ям червоноармійців і бідноті, займалися культурно-освітньою роботою.

На початку 1925 року в селі налічувалося 2393 двори, де проживало 13,6 тис. чоловік. Для оперативного керівництва селом в усіх його трьох частинах створено сільські Ради. Мирні роки, запровадження непу сприяли поступовому відродженню господарства.

Розвивалися також і місцеві промисли: на початку 1925 року в селі діяли 10 олій­ниць, 9 кузень, 46 вітряків, 5 бондарень, 2 гончарні; були свої шевці, колісники, жерстяники тощо.

Держава дбала і про охорону здоров'я та налагодження роботи шкіл. У селі, відкрили амбулаторію і лікарню на 25 ліжок, де працювали лікар, фельдшер і аку­шерка; для сиріт — дитячий будинок. У березні 1924 року селяни зібрали для нього 58 пудів хліба, 6 пудів картоплі, забезпечили паливом лікарню, засіяли у фонд шкіл 20 десятин землі. У 1925 році в селі діяло 5 шкіл, у яких десять вчителів навчали і виховували 440 дітей. Комсомольці відкрили бібліотеку, сільбуд та дві хати- читальні.

До сільськогосподарського кредитного товариства на правах пайовиків у 1926 ро­ці вступило 859 селян. Понад 700 селян об'єдналось у споживчому товаристві. Хлі­бороби продавали державі надлишки зерна та інших продуктів через ці товариства і через них же одержували в кредит гроші, машини, реманент. Товариства допомагали виводити племінну рогату худобу і коней, видавали напрокат сільськогосподарські машини й інвентар, займалися заготівлею хліба для держави.

Партійна організація, яка наприкінці 1926 року налічувала 20 комуністів, все більше посилювала свій вплив на бідноту і середняків. Зростала активність трудів­ників села, які починали усвідомлювати себе господарями нового життя. Селянина- бідняка Н. Ф. Прихненка відрядили працювати до земельного відділу Бердянського округу, згодом його обрали членом ВУЦВКу. Він не раз брав участь у роботі з'їз­дів Рад, які відбувалися у Харкові і Москві.

В перші роки непу знову підняли голови куркулі. Вони таємно орендували зем­лю у бідноти, експлуатували наймитів. І хоч держава запровадила для куркульських господарств значні обмеження та підвищені розміри оподаткування, все ж глитаї не здавали своїх позицій.

Комуністи вели широку агітацію за колективні форми господарювання. Ще 1925 року в селі з членів КНС утворилось два невеликі колгоспи. Проте масова колек­тивізація як і повсюди, розгорнулася в селі 1929 року. Навесні виникли перші това­риства спільного обробітку землі: «Червоний прапор», «Прапор Жовтня», «Червоний Жовтень» та ім. Петровського у Берестівській частині села. На весну 1931 року до колгоспів вступило 80,9 проц. господарств. Активно проходила колективізація у Вибоєвській та Яровицькій частинах села.